Меморіальну таблицю на честь Вацлава Гавела відкрили чеський міністр і віце-спікер українського парламенту

Громадянська компанія з перейменування одного з найбільших бульварів Києва завершилося встановленням меморіальної таблиці на честь драматурга, антикомуніста, першого президента Чеської республіки Вацлава Гавела.

У четвер, в урочистій церемонії відкриття таблиці взяли участь міністр культури Чеської республіки Даніел Герман, перший віце-спікер українського парламенту Ірина Геращенко, тимчасово повірена у справах Чеської республіки в Україні Здена Цаісова, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, ініціатор громадянської компанії "Бульвар Вацлава Гавела" Зорян Кісь, представники українських парламенту, уряду та київського самоврядування.

Бульвар Вацлава Гавела, 1/28. Фото: Віталій Лямічев 

"Вацлав Гавел був особистістю, якій досі є що нам сказати. Він вчить нас розуміти інших, захищати правду, бути солідарними з тими, хто в скруті. (…) Здається мені, він би й сьогодні дуже здивувався такій увазі і пошані до себе. Тому я хочу подякувати усім, хто реалізував цю ініціативу" - звернувся до присутніх на урочистості міністр культури Чеської республіки Даніел Герман.

 Міністр культури Чеської республіки Даніел Герман. Фото: fb Ірини Геращенко

І віце-спікер українського парламенту, і голова УІНП зауважили, що це перейменування не було б можливим без прийняття закону про засудження тоталітарних режимів.

"У процесах декомунізаціїї ми значною мірою запозичували досвід наших чеських сусідів, які як і інші успішні посткомуністичні країни Східної Європи показали, що подолання тоталітарної спадщини і декомунізація є невід’ємним елементом перетворення цих країн на успішні демократичні держави і інтеграції їх у Європейський Союз" - наголосив Володимир В’ятрович.

"Процес того, як з’являвся бульвар Вацлава Гавела у Києві – прекрасний приклад того, наскільки змінилися українці. Декомунізація стала для українців школою демократії: ми навчилися об’єдуватися, ми навчилися впливати на владу!" - додав історик.

Колишній бульвар Івана Лепсе, названий на честь радянського партійного і профспілкового діяча, підлягав перейменуванню в рамках декомунізації.

У вересні 2015 року сформувалася ініціативна група, яка розпочала громадянську компанію з перейменування цієї вулиці на честь Вацлава Гавела.   

Під час громадського обговорення пропозиції нової назви на сайті КМДА була виявлена "накрутка" голосів проти імені Гавела. Із 2011 голосів "проти" були накручені 1012 голосів. "ЗА" перейменування бульвару на честь Вацлава Гавела проголосувало 3529 осіб.

До публічної кампанії на підтримку назви імені Вацлава Гавела долучилися "Історична правда", а також низка громадських і політичних діячів: співак і композитор Святослав Вакарчук, історик і журналіст Вахтанг Кіпіані, політолог Олексій Гарань, народні депутати Мустафа Найєм та Микола Княжицький, екс-прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, багато інших відомих українців.

Автором меморіальної таблиці є відомий скульптор Костянтин Скритуцький.

 "Правда і любов повинні перемогти брехню і ненависть"

Вацлав Гавел (5 жовтня 1936 — 18 грудня 2011) — друг України, Президент Чехословаччини (1989-1992), Президент Чехії (1993-2003), чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст. Автор "підручника з подолання тоталітаризму" - есею "Сила безсилих".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.