Спецпроект

У Москві на вшанування роковин Голодомору принесли свинячу голову. ФОТО

Російські "активісти" принесли свинячу голову та кістки під будівлю Українського культурного центру в Москві. Так вони "протестували" проти вшанування Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу.

У Москві 26 листопада перед Українським культурним центром пройшла "акція протесту" у зв'язку з річницею Голодомору, повідомляє "Новое Время".

Близько двох десятків "активістів" на чолі з муніципальним депутатом району Якиманка Дмитром Захаровим, заявили, що не згодні з твердженням, що Голодомор є геноцидом українського народу.

Біля входу в Центр росіяни розклали на українському прапорі кістки і свинячу голову, супроводивши це плакатом "Міф голодомору - брехня і танці на кістках".

У Москві В день пам'яті Голодомору купка людей прийшли з кістками під Український культурний центр. Фото: Новое Время

Далі "активісти" зірвали показ фільму "Голод-33", запланований в Українському центрі під приводом того, що фільм "русофобський".

При цьому поліція в дії "активістів" не втручалася.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.