В Івано-Франківську встановили дошку провіднику Карпатського краю ОУН Миколі Твердохлібу. ВІДЕО

1 листопада в Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку майору УПА, провіднику Карпатського краю ОУН, командирові військової округи "Говерла" Миколу Твердохлібу ("Грому").

Пам'ятний знак встановлено на будинку за адресою вул. Лесі Українки, 5 в рамках програми "Івано-Франківськ – місто героїв". За цією адресою свого часу Микола Твердохліб відкрив магазин, що одночасно був конспіративною квартирою для підпільників ОУН.

"Головне зберегти пам'ять для прикладу наступних поколінь. Важливо що ця програма збергіає пам'ять про івано-франківців, які творили це місто", – зазначає міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.

Дошку освятили освятили представники духовенства. Принагідно присутні довідалися про віхи біографії та боротьби Миколи Твердохліба.

 

"Це людина, яка після розформування відділів УПА очолила СБ на цих теренах. Найважливіше те, що людина зуміла протриматися завдяки своєму хисту конспіратора до 1954 року. Це, по суті, один із останніх керівників такої високої ланки, який протримався доволі довго завдяки своїм здібностям", – розповів директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С. Бандери Ярослав Коретчук.



ДОВІДКА:

Микола Твердохліб-"Грім", "Музика", "Петро" (1911, с. Петрилів, Тлумацького району Івано-Франківської області – 17 травня 1954, біля с.Зелена, Надвірнянського району Івано-Франківської області) - майор УПА (з 1946), референт Служби безпеки ОУН Карпатського краю (1944–1949), провідник Карпатського краю ОУН (1950–1954), командир військової округи № 4 "Говерла" (1945–1954). Застрелився в криївці на г. Березовачка після цілоденого бою в оточенні чекістів. Лицар Золотого Хреста Заслуги 1 класу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.