Вийшла друком книга про те, як партизанський рух в Україні став радянським

Українська історіографія радянського партизанського руху під час Другої світової війни поповнилася новою працею "Радянський рух Опору в Україні: організація, легітимація, меморіалізація (1941-1953 рр.)"

Про це "Історичній правді" повідомив автор монографії Іван Капась. В основу книги покладено кандидатську дисертацію, яку автор захистив в Інституті історії України НАН України.

Як зазначено в анотації, у монографії висвітлюються військово-політичні та суспільні процеси в Україні під час Другої світової війни та перших повоєнних років, пов’язані з організацією, легітимацією та меморіалізацією радянського руху Опору 1941–1944 рр.

"Праць з вказаної тематики написано багато. Але, наприклад, радянські історики концентрували увагу здебільшого на фактологічному боці справи. Вони висвітлювали "всенародну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників" під керівництвом "провідної" та "спрямовуючої" компартії. Стихійність як форма самоорганізації населення з власної ініціативи заперечувалася або перебувала у тіні", -  говорить автор Іван Капась

 

Основу доказової бази книги складають вперше використані унікальні документи архівосховищ України, Росії та Казахстану, завдяки яким вдалося пролити світло на: процес формування структури організації боротьби на окупованій території України; маловивчені питання стихійного спротиву загарбникам; шляхи перепідпорядкування самоорганізованих партизанських загонів представникам радянської влади; діяльність партійних груп з аналізу, збирання, розробки та затвердження звітних документів партизанських формувань; специфіку державної підтримки, процедуру нагородження, увічнення пам’яті про партизанів та підпільників.

"У поточній монографії розглядається не сам радянський рух Опору як явище, а військово-політичні та суспільні процеси, пов’язані з його організацією, легітимацією та меморіалізацією. Їх висвітлення показує політичну неоднорідність учасників боротьби та неоднозначні підходи компартійної влади воєнних й перших повоєнних років до увічнення подій дотичних до спротиву окупантам", - додає історик.

Обрані часові межі, за словами Івана Капася, тісно пов’язані з вищевказаними процесами. Нижню межу (1941 р.) визначає початок організованого та стихійного спротиву агресору на захопленій ним території України. Верхня (1953 р.) – це завершення епохи сталінізму, з якою пов’язаний перший етап офіційного визнання та меморіалізації учасників радянського руху Опору.

Книгу видало видавництво "К.І.С.". Наклад - 500 примірників. Ознайомитися із фрагментом праці можна тут.

Зміст

Переднє слово

Від автора

Вступ

Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗГОРТАННЯ РАДЯНСЬКОГО РУХУ ОПОРУ В УКРАЇНІ 1941-1944 рр

1.1. Діяльність КП(б)У, НКВС та Червоної армії з налагодження
організованої боротьби на окупованій території України

1.2. Стихійний рух Опору та його централізація

Розділ 2. ЛЕГІТИМАЦІЯ ПАРТИЗАНСЬКИХ З'ЄДНАНЬ, ЗАГОНІВ І ГРУП В УШПР

2.1. Облік і перевірка особового складу

2.2. Затвердження звітної документації

Розділ 3. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПІЛЬНИХ І ПАРТИЗАНСЬКИХ ФОРМУВАНЬ У КП(б)У

3.1. Процедура визнання учасників руху Опору в умовах

відновлення радянської влади у визволених областях

3.2. Легітимація підпільних організацій і партизанських

формувань наприкінці війни та в перші повоєнні роки

Розділ 4. ФОРМУВАННЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ: ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ У 1941-1953 рр.

4.1. Соціальні преференції і нагородження

4.2. Увічнення пам'яті про партизанів та підпільників

Висновки

Примітки

Перелік умовних скорочень

Джерела та література

Додатки

Іменний покажчик

Географічний покажчик

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.