АНОНС: Львів очима євреїв

Сьогодні остання лекція в рамках програми "Єврейські дні у Ратуші: Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Лекція професорки Наталії Алексюн "Опісля: Львів очима євреїв, які вижили" відбудеться 3 серпня о 19.00 у приміщенні ресторану "Ратуша" (площа Ринок, 1).

Вхід вільний.

 

У своїх свідченнях, Філіп Фрідман припускав, що дві тисячі євреїв ще жили в місті Львові, коли Радянська Армія зайняла його в липні 1944 року. Перед німецькою окупацією тут було 150 тисяч євреїв.

Фрідман утік із Янівського концтабору і переховувався. Його свідчення зосереджені на руйнуванні громади, але в них постають і питання про пережиття чоловіків, жінок і дітей, які дожили до осені-зими 1944 року.

Євреї, що вижили, поділялися на три категорії – "арійці", що вижили за т.зв. арійськими документами, "лісові люди", які приєдналися до партизанів, і "щурів", які переховувалися.

Як всі вони намагалися перебудувати своє життя в радянському Львові? Якими були їхні пріоритети й дилеми?

Професорка Наталія Алексюн  розглядатиме свідчення, щоденники, спогади та усні історії, щоб не тільки простежити перші кроки тих, хто вижив, а й подискутувати, яким вони пам'ятають той Львів.

Лекція відбудеться англійською мовою зі синхронним перекладом. Програма заходів доступна на сайті Центру міської історії.

 Наталія Алексюн

Наталія Алексюн є доцентом з сучасної єврейської історії у коледжі Туро Вищої школи юдаїки у Нью-Йорку.

Свій перший науковий ступінь вона отримала у Варшавському університеті, а далі провадила дослідження в Оксфорді, Єрусалимі і Нью-Йорку. Згодом здобула другий докторський ступінь в Нью-Йоркському університеті.

Наталія Алексюн видала монографію "Куди? Сіоністський рух у Польщі, 1944-1950 роки" (польською мовою), а також опублікувала численні статті у провідних виданнях із східноєвропейських студій та з юдаїки.

Зараз вона працює над новою книгою про т.зв. "справу про трупи у Європейських університетах" у 1920-х та 1930-х оках, а також над проектом про повсякденне життя євреїв, які переховувалися в Галичині під час Голокосту.

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.