АНОНС: У Києві проведуть панахиду за жертвами Великого терору

5 серпня до роковин Великого терору у Києві відбудеться панахида за його жертвами.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

5 серпня 1937 року за наказом НКВД № 00447 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) "Про антирадянські елементи".

Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху "чистка" суспільства від елементів, які не годилися для будівництва комунізму.

Вона тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в Радянському Союзі було заарештовано більше 1,7 млн. осіб.

За даними Міжнародного товариства "Меморіал" (2007 рік), разом із жертвами депортацій і так званими "соціально шкідливими елементами" кількість репресованих перевищує два мільйони.

Усього під час Великого терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681 692 особи.

Козацькоий хрест "Убієнним синам України" в урочищі Сандармох (Карелія), де розстріляли багатьох представників української інтелігенції. Фото надане Василем Овсієнком. 

П'ятниця, 12.00

Місце: Хрест пам'яті жертв політичних репресій поруч із Жовтневим палацом (вул. Інститутська, 1).

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.