КМДА: Проти бульвару Гавела "накрутили" 1012 голосів

Під час громадського обговорення перейменування бульвару Лепсе відбулася маніпуляція голосами.

У відповіді на інформаційний запит громадському активісту Зоряну Кісю Київська міська державна адміністрація стверджує, що з низки IP-адрес відбувалося множинне голосування "проти" перейменування бульвару Лепсе на честь чеського драматурга і політика Вацлава Гавела.

 

Рекорд голосів - 273 "проти" встановив користувач, IP-адреса якого свідчить про перебування у німецькому місті Унтердьорбах (Unterdürrbach). Водночас не можна виключати, що маніпуляції із голосуванням відбувалися за допомогою так званих програм-анонімізаторів.

З 2011 голосів "проти" були накручені 1012 голосів.

 
 

Хвильоподібне аномальне голосування "проти" на сайті КМДА було зауважене активістами у останні дні перед його завершенням.

Це спричинило громадську мобілізацію прихильників ідеї перейменування бульвара на честь Вацлава Гавела.

Ідею перейменування цього київського бульвару на честь одного з найбільших моральних авторитетів ХХ століття публічно підтримали співак і композитор Святослав Вакарчук, історик і журналіст Вахтанг Кіпіані, політолог Олексій Гарань, народні депутати Мустафа Наєм та Микола Княжицький, екс-прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, багато інших відомих українців.

У голосуванні взяла участь 5541 особа.

"ЗА" перейменування бульвару на честь Вацлава Гавела проголосувало 3529 осіб.

"ПРОТИ" проголосувало 2011, з яких дійсних виявилося 999 голосів.

Результати цього обговорення і голосування є підставою для Київської міської ради прийняти відповідне рішення щодо перейменування бульвару.

Вацлав Гавел (5 жовтня 1936— 18 грудня 2011) — Президент Чехословаччини (1989-1992), Президент Чехії (1993-2003), чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст. Автор "підручника з подолання тоталітаризму" - есею "Сила безсилих".

  

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.