Новий голова Інституту національної пам’яті Польщі заперечує співучасть поляків у Голокості

У четвер, 21 липня польський Сейм обрав нового голову Інституту національної пам’яті Польщі (IPN). Ярослав Шарек заступить на цій посаді Лукаша Камінського.

Під час питань депутатів Сейму вибухнув скандал. На запитання опозиційного депутата Міхала Щерби (партія "Громадянська платформа") щодо винуватців масового вбивства євреїв у Єдвабному, Ярослав Шарек відповів:

"Виконавцями цього злочину були німці, які використали у механізмі власного терору під примусом групку поляків".

Позиція Ярослав Шарка обурила депутата від опозиції, який зажадав зупинити процедуру вибору голови Інституту національної пам’яті Польщі. Проте парламентська більшість не підтримала цю пропозицію.

Представник польських правих Роберт Вінницький заявив натомість:

"Це скандал – закидати кандидату те, що здійснює польську історичну політику, а не політику, замовлену Німеччиною або єврейськими колами. Те, що IPN за часів безславного керування Леона Кереса (першого голови Інституту – ІП) повторював брехні Яна Томаша Гросса, не значить, що так має бути завжди" - цитує депутата сайт Wyborcza.pl.

Депутат Кшиштоф Мєшковський з партії "Nowoczesna" обурився:

"Польських євреїв замордували польські сусіди, такими є історичні факти".

Скандал не вплинув на рішення більшості. "За" цю кандидатуру проголосувало 256 депутатів польського парламенту, 116 було проти, 13 утрималося.

 Ярослав Шарек, Голова Інституту національної пам'яті Польщі. Фото П. Жиценського, IPN 

Ярослав Шарек має 53 роки, раніше працював у Краківському відділені Інституту національної пам’яті Польщі. Сфера наукових зацікавлень – функціонування польських спецслужб. Також відомий як публіцист. Є випускником Ягеллонського університету. Ступень доктора гуманітарних наук захистив у 2011 році на підставі праці "Діяльність Служб Безпеки щодо академічної молоді Кракова у 1970-1980 роках".

Нагадуємо, у червні вступили в силу зміни до закону про Інституту національної пам’яті Польщі (IPN), які суттєво змінили процедуру обрання голови цієї інституції. Критики змін вважають, що в такий спосіб був встановлений політичний контроль за незалежною раніше інституцією.

Інститут національної пам’яті Польщі є спеціальною інституцією, уповноваженою зберігати, науково вивчати та популяризувати архіви польських комуністичних служб безпеки, а також є люстраційною установою і має слідчі функції. У його фондах зберігається понад 90 кілометрів архівних справ. У штаті працює 2200 осіб.

Раніше Інститут національної пам'яті провів слідство у справі погрому в Єдвабному. Прокуро Радослав Ігнатєв зазначив у висновках слідства:

"Встановлено однозначно, що безпосередніми виконавцями злочину 10 липня 1941 року в Єдвабному була група місцевих чоловіків. Це сталося внаслідок німецького підбурювання, на що вказують незаперечні докази. Але відомо, що німці у безпосередніх діях вбивства участі не брали". 

Інститут національної пам'яті Польщі встановив у 2003 році, що у стодолі живими було спалено 300 осіб, а 40 було вбито раніше. 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.