Документи сестер – підпільниць ОУН віднині онлайн. СКАНИ

Електронний архів українського визвольного руху публікує 19 документів з архівно-кримінальної справи Ярослави Романиної, що зберігається в Архіві Управління СБУ у Львівської обл., та 3 документи з архіву референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи, які містяться в Архіві Центру досліджень визвольного руху.

У цих джерелах ідеться про бойовий шлях рідних сестер Ярослави (псевдо "Стефа") та Євгенії ("Катруся") у боротьбі за незалежність України.

Сестри Романини: Євгенія і Ярослава, 1947 рік

Оприлюднена колекція містить автобіографії обох сестер, протоколи допитів Євгенії в Службі безпеки ОУН, акт про чекістсько-військову операцію, в ході якої було взято в полон Ярославу, її арештантську анкету, вирок радянського суду, апеляційні скраги та інші процесуальні документи. Переглянути колекцію документів можна на сайті Е-архіву за посиланням.

Ярослава Романина (за чоловіком – Левкович) народилася 31 жовтня 1921 р. в селі Нестаничі Радехівського району Львівської області й мала ще двох сестер і брата, всі з яких брали участь у боротьбі за незалежність України. Від 1941 р. – в підпіллі ОУН під псевдонімами "Марта" й "Оля".

Восени 1942 р. стала станичною жіноцтва в рідному селі (керівником жіночої секції сільського осередку ОУН). Згодом організовувала перехід місцевих хлопців Української повстанської армії на сусідню Волинь.

Анкета заарештованої Ярослави Романиної з її архівної кримінальної справи МГБ, 1952 рік

Протягом 1944—1947 рр. Ярослава Романина займала посади провідниці жіночої мережі ОУН у Радехівському та Лопатинському районах Львівської обл. З осені 1947 р. й до дня арешту "Оля" працювала в друкаркою в підпіллі. Спершу – в технічній ланці на Жовківщині, з 1948 р. – при окружному провідникові ОУН Мар'янові Шульгану ("Біловусу") та окружному референту пропаганди Степанові Ханкову ("Носачу").

Органи МГБ заарештували Ярославу в 1952 р. У в’язниці на вул. Лонцького у Львові дівчина неодноразово зазнавала побоїв на допитах. 9 травня 1952 р. Військовий трибунал військ МГБ Львівської обл. відправив її на 12 років у табори Інти, Абезу, Воркути. 

Обвинувальний висновок у справі Ярослави Романиної, 1952 рік

У ГУЛАзі Ярослава зустріла полковника УПА Василя Левковича ("Вороного"), який відбував 25-річний строк. Пара побралася 17 березня 1957 р. Ярославу звільнили з таборів 12 листопада 1959 р., та вона терпеливо дочекалася свого чоловіка, який відбув повний термін і вийшов на волю тільки в 1971 р. 

До України Ярослава Левкович повернулася в 1965 р. Видала спогади "Життя підпільниці" (2003). Померла у Львові 17 червня 2014 р., на 2 роки переживши свого чоловіка.

Скарга засудженої Ярослави Романиної Голові Верховної Ради СРСР, 1957 рік

Євгенія Романина (за чоловіком – Чорній) народилася 23 березня 1923 р. У 1943 р. долучилася до Юнацтва ОУН, згодом стала підрайонним референтом жіночої мережі ОУН Радехівського району під псевдо "Катруся". Уперше "Катрусю" заарештував НКВД в 1945 р., одначе їй удалося втекти й пробути в підпіллі ще до 1947 р. Вона лікувала поранених повстанців в Українському Червоному хресті, згодом працювала друкаркою в Радехівському надрайонному проводі.

Автобіографія Євгенії Романиної ("Катрусі"), написана для Служби безпеки ОУН, 1950 рік

Після загибелі надрайонного провідника "Срібного" в 1954 р. Євгенія втратила зв’язки з іншими членами ОУН і два роки переховувалася в рідному селі. Заарештована через донос у 1956 р., але завдяки "хрущовській відлизі" звільнена. Останні роки життя проживала у Львові. Померла 16 січня 2004 р.