У найдавнішому місті Львівщини розкопали середньовічні мури. ФОТО

У місті Белз (Сокальський район Львівщини) розпочалися археологічні дослідження, які вже за перші кілька днів принесли "сенсаційні результати". Зокрема, знайшли фрагменти оборонного валу.

Про це ІП повідомив один із учасників експедиції, кандидат історичних наук Віталій Ляска.

Закладений у південно-західній частині дитинця розкоп уже за кілька днів приніс сенсаційні результати, підкреслив історик.

На глибині більше 2 метрів дослідники натрапили на дерев’яні конструкції оборонного валу та частоколу, які попередньо датуються кінцем Х – початком ХІ ст.

Віднайдено значну кількість фрагментів горщиків Х–ХІІІ ст., кістяні вироби, залізний ніж та наконечник стріли.

За словами Остапа Лазурка з Белзького історико-культурного заповідника, поблизу місця сучасних розкопок у 1930-х рр. провадив дослідження археолог Ярослав Пастернак. Тоді науковець виявив рештки частоколу, однак детальна інформація про ці укріплення відсутня.

Розкопані дерев’яні конструкції валу та частокіл, датовані кінцем Х – початком ХІ ст. Всі фото: Віталій ЛЯСКА

В результаті теперішніх досліджень здобуто важливу інформацію про конструктивні особливості найдавніших оборонних споруд Белза та з’ясовано, що княже місто існувало до 1030 р., тобто до першої писемної згадки про нього.

За словами Віталія Ляски, перші результати досліджень підкреслюють стратегічне розташування Белза на перетині торгівельних шляхів.

Під час розкопок віднайдено фрагменти амфор, які виготовлялися у Візантії, уламки скляних браслетів немісцевого походження.

 Скляні браслети ХІІ–ХІІІ ст.

Особливу увагу викликають знахідки горщиків з циліндричною шийкою, які притаманні для північно-західних слов’ян з території Мазовії.

Це підтверджує думку, що Белз був важливою ланкою відомого середньовічного шляху Київ – Краків – Прага – Реґенсбург, а також магістралі, що вела з Балтійського моря до Візантії, наголосив історик.

Невдовзі археологи повернуться до Белза, аби спробувати віднайти фундаменти храмів княжої доби - зокрема, монастирську церкву св. Климента та церкву св. Спаса.

 Південно-західний кут дитинця княжого Белза, де проводяться археологічні дослідження

Паралельно з працею археологів в середньовічному граді дослідники проекту "Локальна історія" проводять збір свідчень старожилів Белжчини - очевидців важливих історичних подій XX століття.

Белз - столиця середньовічного Белзького князівства (в ранньомодерні часи - Белзького воєводства).

Перша згадка про місто зустрічається в "Повісті врем'яних літ" (запис за 1030 рік). Тоді київський князь Ярослав Мудрий разом зі своїм братом князем чернігівським Мстиславом Хоробрим відвоював Белз, а згодом і Червенські міста, у польського короля Болеслава.

Літописний Белз здавна відомий у науковому середовищі. З 1930-х, досліджено вал дитинця, вимощену деревом вулицю ХІ–ХІІІ ст. Виявлено свинцеву печатку новгородського князя Мстислава (1096–1113), бронзове писало, керамічну писанку та низку артефактів, пов’язаних з військовою справою та господарством часів Середньовіччя.

Інше за темами СЕРЕДНЬОВІЧЧЯАРХЕОЛОГІЯКИЇВСЬКА РУСЬ

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.