АНОНС: "Топонімія Голодомору" - дискусія про радянський простір безпам'ятства

31 травня в Києві відбудеться дискусія на тему "Топонімія Голодомору: як формувався/трансформується совєтський символічний простір безпам'ятства".

Назви вулиць, проспектів, провулків, майданів, крім орієнтаційної, виконують і символотворчу роль, формують духовний ландшафт
суспільства. В 13-ти містах новітньої України існували/досі існують вулиці Павлика Морозова - міфічного образу сталінської епохи, "піонера-героя" з села Герасимовки Свердловської області РСФСР, який видав владі батька-"куркуля" і пав жертвою "куркульського
терору".

Яку історичну і смислову інформацію несе сьогодні назва вулиці Павлика Морозова, чи вписується цей топонім в світоглядні орієнтації сучасного українського суспільства?

У фокусі обговорення: 

- питання топоніми як носії інформації (географічної/топонімічної, історичної, соціокультурної).
"колонізація" символічного простору в умовах тоталітарного режиму;

- совєтські топонімічна політика і моделі "рішення" травматичного минулого: замовчування, стирання пам'яті про Голод 1932-1933 рр., витіснення трагічного героїчним;

- парадокси "доби відлиги" в совєтській Україні: увічнення імен реабілітованих жертв сталінських репресій - співучасників злочину Голодомору;

- вулиці колективізації, комуни, радгоспні і колгоспні у творенні совєтської інфраструктури колективної пам'яті;

проблеми переозначення символічного простору сучасної України крізь призму деконструкції тоталітарної та імперської традицій.


Запрошені експерти:

Петро Долганов (Рівненський державний гуманітарний університет, Україна),

Валентина Єременко (Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, Україна), Богдан Короленко (Український інститут національної пам 'яті).

 



Дискусія відбуватиметься в рамках чергового засідання програми "Seminarium".

Вівторок, 31 травня, 15.00

Місце:
Інститут історії НАН України, конференц-зала, ауд. 615 (м. Київ, вул. Грушевського, 4)

Організатори: Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine) та Інститут історії НАН України.

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.