15 травня під Києвом ушанують жертв політичних репресій

У неділю, 15 травня 2016 року, об 10.00, на території Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (пр-т Броварський у Дніпровському р-ні Києва) відбудуться вшанування до Дня пам’яті жертв політичних репресій.

Участь у пам’ятних заходах візьмуть Президент України, керівництво уряду та парламенту, духовенство й громадськість. Український інститут національної пам’яті представить фотодокументальну виставку "Биківня – територія пам’яті". 

На околиці Києва, у Биківнянському лісі, знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв сталінського "Великого терору" 1937-1938 років.

Під час вшанувань заплановані виступи керівництва держави, покладання вінків і квітів до Міжнародного меморіалу жертвам тоталітаризму 1937-1941 років, панахида, громадський мітинг-реквієм.

Програма заходів:

10.00 – офіційна церемонія вшанування пам’яті жертв політичних репресій вищим керівництвом держави;

10.40 – молитва за невинно убієнними, опісля – громадські вшанування.

З 8.00 до 15.00 від станції метро Лісова автобуси підвозитимуть охочих вшанувати пам’ять жертв політичних репресій до заповідника. 

Також з 8.00 до 15.00 автобуси перевозитимуть учасників громадських вшанувань територією заповідника. При вході на територію будуть встановлені рамки-металошукачі. У зв’язку з цим просимо прибути заздалегідь.

Вшанування до Дня пам’яті жертв політичних репресій відбудуться за сприяння Українського інституту національної пам’яті.

У рамках пам’ятних заходів на території заповідника проходитиме фотодокументальна виставка "Биківня – територія пам’яті". Це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Українського інституту національної пам’яті.

12 банерів розповідають про розгортання і перебіг "Великого терору" в Україні, "територію смерті" – місця масових розстрілів у Києві, історії жертв та їхніх вбивць, а ще – про нелегкий шлях повернення історичної пам’яті про Биківнянський злочин. Експозиція містить унікальні документи й фото з українських архівів.

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні почала офіційний відлік своєї діяльності навесні 1937 року. 20 березня того року Президія Київської міської ради ухвалила рішення про відвід та відмежування земельної ділянки "для спецпотреб" у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу.

Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВС для таємного поховання у Биківнянському лісі. У заздалегідь підготовлені ями скидали навалом тіла жертв, які присипались вапном та засипались ґрунтом. Останній спочинок тут знайшли, за різними оцінками, від 15 до понад 100 тис. осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних переважно в позасудовому порядку органами НКВС у Києві.

Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років" в Україні встановлено День пам'яті жертв політичних репресій, який відзначається щороку у третю травня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.