Кіровоград носив ім'я російської цариці, а не святої - історики

Комітет Верховної ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування підтримав перейменування міста Кіровограда на Інгульськ.

Цю назву вибрали із семи, запропонованих міською радою, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті (УІНП).

При цьому "проросійське лобі" і далі намагається просунути колишню імперську назву для міста, зазначили в УІНП.

Противники назви "Інгульськ" стверджують, що назва пов’язана не з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною, а з фортецею Святої Єлисавети, що була тут заснована в середині XVIII ст.

19 січня Кіровоградська міська рада звернулася до Верховної Ради і комітету з рішенням про свою незгоду з перейменуванням Кіровограда на Інгульськ.

"Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії", — підкреслив голова УІНП, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович.

Ідею повернути Кіровограду стару російську назву активно просувають проросійські сили, вважає він.

Історики пояснюють: говорити про те, що місто названо на честь Святої Єлисавети — не коректно.

"В Україні, та навіть у Росії, не було культу святої Єлисавети, також не зводили церков на її честь. У місті ніколи не існувало жодної церкви святої Єлисавети, - зазначив доктор історичних наук Віктор Брехуненко. - Офіційний герб Єлисаветграда, затверджений 1845 року, містить вензель цариці Єлизавети Петрівни. Тож Російська імперія ніколи не приховувала, що місто уславлює саме її".

Також фахівці наголошують: якби не було козацьких поселень — зокрема, Інгульської слободи — місто тут ніколи б не розвинулося і фортецю російська імперська адміністрація не будувала б.

Нагадаємо, підсумки громадських слухань у Кіровограді, наукові рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перейменувальні процеси як цивілізаційний вибір українського суспільства" та експертизи Інституту історії України НАНУ та Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ обґрунтовують неприйнятність перейменування Кіровограда на Єлисаветград.

Ними ж запропоновано надати Кіровограду назву Інгульськ, яка відповідає українській та світовій практиці надання населеним пунктам назв за гідронімом, перегукується з козацьким минулим міста і краю.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.