ОКУПАНТИ РУЙНУЮТЬ ХАНСЬКИЙ ПАЛАЦ У БАХЧИСАРАЇ

Єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури Хан Сарай (Ханський палац) у Бахчисараї (АРК) руйнується.

Про це повідомляє агенція QHA.

Окупаційна влада Криму ставиться до культурної спадщини не як справжні господарі.

Ситуація з Хан-Сараєм — яскравий тому приклад. Палац руйнується на очах, про що свідчать місцеві жителі.

Кримчанин Ільдар Ібрагімов написав на своїй сторінці у Facebook:

"Хочу поділитися з вами побаченим і попросити поширити інформацію. Сьогодні знімав нікях (релігійний весільний обряд) у Ханському палаці у Бахчисараї і жахнувся від побаченого. По-перше, палац відключений від електропостачання, у будівлях сиро, темно, дах обвалюється. По-друге, хочеться сказати держорганам: якщо ви берете на свій баланс пам'ятники архітектури, так будьте ласкаві стежити за своєчасною реставрацією Ханського палацу. По-третє, ціна на квитки в цьому році космічні, навіть з весільних пар брали гроші, хоча жодної екскурсії з ними не проводили. Питання, куди пішли всі гроші, залишається відкритим".

Під загрозою руйнування і Велика ханська мечеть у Бахчисараї, зазначає видання.

Як відомо, у березні 2014 року Україна звернулася до ЮНЕСКО з проханням захистити об’єкти культурної спадщини на території Криму, до яких українські вчені фактично втратили доступ після окупації півострова російськими військами.

У 2013 році повідомлялося, що до весни 2014 року ЮНЕСКО розгляне можливість включення до переліку Світової спадщини пам'яток Кримського ханства із Бахчисарайського історико-культурного заповідника.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.