США розсекретили список цілей в СРСР на випадок ядерної війни

Національне управління архівів та документації США оприлюднило перелік можливих цілей на випадок ядерної війни з Радянським Союзом у 1959 році. В Україні найбільше постраждала б Полтавщина.

Це перший випадок, коли розсекречуються офіційні документи щодо ядерної війни, повідомляє New York Times.

Йдеться про військові та промислові об'єкти на території СРСР, його східноєвропейських соціалістичних союзників та Китаю, який до розколу 1960-х років був союзником Москви.

Розсекречений документ має назву "Дослідження вимог до атомної зброї на 1959 рік". Він укладений Стратегічним авіакомандуванням Збройних сил США в 1956-му і визначає важливість і порядок знищення ключових ворожих об'єктів.

Цілі та їхні специфікації перераховані у кодованих таблицях на 800 сторінках.

"Систематичному знищенню" підлягали об'єкти у великих містах, серед них 179 у Москві, 145 у Ленінграді і 91 у Східному Берліні.

Обкладинка страхітливого переліку

Об'єкти мають номери за категоріями - приміром, "сталь", "двигуни", "виробництво електрики", "військові школи", "радіо і телебачення", "виробництво шин", "танки", "рідке паливо", "виробницство стрептоміцину [антибіотик]", "урядові будівлі" і ще багато іншого.

В кожній цілі серед інших категорій обов'язково присутній код 275, що означав "населення".

"Це огидно, звичайно, що населені центри були під прицілом", - зазначив старший аналітик Універститету Вашингтона Вільям Барр, який і звернувся до Пентагону з проханням зняти гриф секретності з документу. Він додав, що це найбільш детальний перелік цілей, відкритий військовими для громадськості.

 Інфографіка з сайту Університету Вашингтона. Зроблена трохи криво, бо замість неіснуючих волинських аеродромів Горохова і Бихова на карті мають бути білоруський Бихів і російська авіабаза Горохівка (нині Остров-5 у Псковській області). Видно, що під ядерний удар потраплють Москва, Берлін і Варшава. В Українській РСР від радіоактивного забруднення внаслідок удару найбільше б постраждала Полтавщина

Точні адреси і назви цілей визначити неможливо, оскільки вони закодовані. Відповідь на це питання міститься у так званій "Енциклопедії бомбування", але вона досі засекречена.

Наголошується, що перший удар Стратегічне авіаційне командування планувало спрямувати не на промислові об'єкти, а на авіаційний комплекс СРСР.

В 1956 році, коли було укладено даний перелік, основним засобом доставки ядерних зарядів залишалися важкі бомбардувальники, тому американці планували в першу чергу знищити цю категорію цілей.

Під удар підпадали аеродроми і ракетні бази, командні центри, склади, об'єкти авіаційної та ракетної промисловості. Пріоритетом були місця базування бомбардувальників та ракет, об'єкти ППО.

 Аеродроми в Кіровограді, Києві, Коломиї

Загалом у переліку більше 1100 аеродромів - від тодішньої Німецької демократичної республіки до Китаю. Кожен із них має свій код пріоритету.

Науковці з Архіву національної безпеки (Університет Вашингтона) визначили топ-20 з цих аеродромних цілей, шість із них - в Україні.

Йдеться про авіабази у Прилуках (Чернігівщина), Полтаві, Житомирі, Стрию (Львівщина), Миргороді (Полтавська область) i Мелітополі (Запорізька область).

На університетському сайті називають ще авіабазу Хорол на Полтавщині, але такого аеродрому немає - очевидно, американські архівісти сплутали його з населеним пунктом Хороль (заснованим переселенцями з Полтавщини в XIX сторіччі) біля Владивостоку, де в 1956 році була авіабаза важких бомбардувальників Ту-4.

Дніпропетровськ, Дрогобич, Дубно, Джанкой

На території Білоруської СРСР розташовувалися шість авіабаз із топ-20, із них аепрдроми в Бихові та Орші мали пріоритет №1 і №2. На території Росії - сім авіабаз (включно зі згаданим вище Хоролєм), в Естонській СРСР - одна (Тарту), з пріоритетом №13.

Незалежний консультант Стівен Шварц зазначив, що розсекречення переліку цілей дозволяє побачити страхітливі деталі ядерної війни.

"Це надзвичайно потужна зброя, здатна завдати неймовірних руйнувань, - наголосив Шварц. - Цей документ вже є історичним, але, на жаль, сама ядерна зброя історією ще не стала".

Нагадаємо, у жовтні 2015 року NASA відкрила для доступу весь фотоархів Місячної програми.

ТАКОЖ:

Як вижити у ядерній війні. Посібник 1963 р. СКАНИ

Знайдено рідкісні знімки атомного удару по Хіросімі. ФОТО

Як Україна розробляла бортові комп'ютери для радянських ракет

У Києві поховали випробовувача найбільшої у світі водневої бомби

1964: Ядерна війна у передвиборчій рекламі в США. ВІДЕО

Перша атомна бомба. Її підірвав українець. ВІДЕО

Інші матеріали на тему "ХОЛОДНА ВІЙНА"

Інші матеріали на тему "АРХІВИ"

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.