АНОНС: В Києві виставка про Євгена Сверстюка

У Музеї шістдесятництва відбудеться вечір-шана Євгена Олександровича Сверстюка та презентація присвяченої йому фотодокументальної виставки "Позначений ласкою Бога".

"Нація тримається духовними зусиллями особистостей. Обдаровані духовною силою будують, бездарні руйнують і каламутять воду. Коли ми говоримо про духовну соборність, то відразу входимо у сферу ідеалізму, який тримається на зусиллях особистостей. І на безкорисній праці..." Євген Сверстюк.

Євген Олександрович Сверстюк (13.12.1928 р. – 1.12.1914 р.) — доктор філософії, головний редактор газети "Наша віра", президент Українського пен-клубу.

 

У 1959, 1960, 1961, 1965, 1972 рр. його звільняли з роботи за  участь у "Самвидаві" і протести проти арештів і незаконних судів. У січні 1972 року був заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР (виготовлення і поширення документів "самвидаву")  до семи років таборів (відбував у ВС — 389/36 у Пермській області) та п'яти років заслання (з лютого 1979-го — столяр геологічної експедиції в Бурятії). З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.

Автор книг, численних есе і статей з літературознавства, психології та релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов.

25.11.2008 р. нагороджений орденом Свободи. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1995) за книгу "Блудні сини України", літературної премії імені Олени Пчілки за книжку "Отче наш" (1996), премії ЮНЕСКО імені Корнеліу Копосу за книгу "На святі надій" (2001).

У вечорі візьмуть участь лауреати заснованої Сверстюком Премії імені Василя Стуса, його друзі і соратники. На виставці представлені фотографії, документи й меморіальні речі з фондів Музею шістдесятництва та надані родиною.

Відкриття виставки: неділя 13 грудня 2015 року о 15.00

Адреса: Музей шістдесятництва, вул. О.Гончара, 33-А

Виставка працює до 20 січня 2016 р., понеділок – вихідний

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.