У ВІННИЦІ "ДЕКОМУНІЗУЮТЬ" 140 ВУЛИЦЬ І ТУПИКІВ

У Вінниці пройшли громадські слухання щодо нових назв вулиць, які підлягають перейменуванню згідно з "декомунізаційними" законами.

Затверджене мешканцями рішення тепер мають ухвалити депутати міської ради, повідомляє Депо.Вінниця.

Для участі у слуханнях зареєструвалося 366 мешканців міста. Головою слухань обрали заступника міського голови Вінниці Андрія Реву.

Загалом планують змінити до 140 топонімів, з них 82 вулиці. Інше - провулки, проїзди і тупики.

Серед іншого, вулицю Піонерську планують перейменувати на Пластунів.

Замість вулиці Фабриціуса (на часть більшовицького командира Яна Фабриціуса, який придушував Кронштадтське повстання моряків) буде вулиця Джозефа Конрада.

Одна з найбільших дискусій розгорнулась навколо вулиці більшовицького діяча Андрія Іванова та однойменного провулка, які комісія запропонувала перейменувати на вулицю і провулок Семена Олійничука (письменника XIX сторіччя з Вінниці).

Вулицю більшовика Казимира Квятека перейменували на честь Героя України, пожежника Миколи Ващука, одного з тих, хто гасив пожежу на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Він був випускником Вінницького училища профпідготовки працівників протипожежної охорони.

Спершу планували перейменувати Квятека на честь іншого Героя України, льотчика Костянтина Могилка, який у червні 2004 року відвів свій збитий Ан-24 від житлової забудови Слов'янська і загинув. Але мешканці були категорично проти через "немилозвучне прізвище".

"Всі пропозиції щодо імен людей, які віддали життя за Україну, будуть увічнені під час прийняття рішення щодо найменування ще 40 вулиць", - зазначив Андрій Рева. Йдеться про нові вулиці і вулиці на нещодавно приєднаних до Вінниці територіях.

Головуючий переконав присутніх проголосувати за перейменування вулиць Конєва, Жукова та Зої Космодем'янської.

"Імені Георгія Костянтиновича взагалі не повинно бути на топонімічній карті України, - зазначив Рева. - Це людина, яка є автором документу про депортацію українців до Сибіру" [ІП: Останні дослідження доводять, що цей текст є нацистською фальшивкою, а не справжнім радянським документом].

Вулицю більшовика Казимира Квятека перейменували на честь Героя України, пожежника Миколи Ващука, одного з тих, хто гасив пожежу на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Він був випускником Вінницького училища профпідготовки працівників протипожежної охорони.

Спершу планували перейменувати Квятека на честь іншого Героя України, льотчика Костянтина Могилка, який у червні 2004 року відвів свій збитий Ан-24 від житлової забудови Слов'янська і загинув. Але мешканці були категорично проти через "немилозвучне прізвище".

"Всі пропозиції щодо імен людей, які віддали життя за Україну, будуть увічнені під час прийняття рішення щодо найменування ще 40 вулиць", - зазначив Андрій Рева. Йдеться про нові вулиці і вулиці на нещодавно приєднаних до Вінниці територіях.

Що і як "декомунізували" у Харкові. ПЕРЕЛІК

Загалом учасники слухань запропонували близько 20 правок до винесеного на обговорення переліку, з них було ухвалено дві.

Йдеться про перейменування вулиці Стахурського на вулицю Андрія Первозваного, а не вулицю Згоди, як пропонувала група. Ідею підтримали і католики, які раніше пропонували перейменувати Стахурського на честь папи Римського Івана Павла ІІ.

Другою зміною стала пропозиція назвати вулицю Тарногродського на честь захисника Донецького аеропорту Сергія Зулінського, який загинув у бою 20 січня 2015 року.

За словами Реви, перейменування не вимагатиме від громадян жодного переоформлення документів. Зміна адресних табличок відбудеться коштом міського бюджету.

Тепер черга за депутатами міської ради, які мають ухвалити схвалений громадянами перелік.

Нагадємо, що декомунізаційні закони, серед яких є й закон про заборону пропаганди комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) режимів, а також їхньої символіки, вступили в дію 21 травня 2015 року.

Згідно з законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" місцеві ради мали ухвалити рішення про нові назви до 21 листопада 2015 року.

Згідно з законами, до назв, які слід перейменовувати, належать ті, у яких використані імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки (напр. Свердловськ, Жданов, Дніпродзержинськ, Кіровоград, вул. Якіра, пл. Урицького).

Також підлягають зміні найменування, у яких використано назви СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік та похідні від них (напр. вул. 50 років СРСР, площа Радянської Туркменії).

Підлягають зміні назви, які пов’язані з діяльністю Комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницею Жовтневого перевороту, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України. (напр. вул. Жовтневої революції, станція "Більшовик", проспект 40-річчя Жовтня, пров. Чекістів, платформа "Ім. XXI З'їзду").

Винятки для перейменування становлять назви, пов’язані із видатними радянськими діячами української науки та культури, а також із рухом опору та вигнанням нацистських окупантів з території України.

Інші матеріали за темами ДЕКОМУНІЗАЦІЯ та ТОПОНІМІКА

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.