В 1941-45 роках загинули 26,6 млн громадян СРСР - Міноборони РФ

"Загальні людські втрати СРСР у Великій вітчизняній війні" склали 26,6 млн осіб, із них "безповоротні військові втрати" - майже 12 млн.

Такі дані навів начальник управління Міноборони РФ з увічнення пам'яті загиблих під час захисту вітчизни Владімір Попов, повідомляє Інтерфакс.

"Безповоротні втрати військ і сил армії і флоту склали майже 12 млн військовослужбовців. Пропали безвісти і потрапили в полон 4,5 млн осіб, з полону повернулися на батьківщину 1,8 млн", - розповів Попов.

Він додав, що на примусові роботи з окупованих радянських територій до Третього рейху насильно було "викрадено 5,3 млн осіб, з них 2,2 млн загинуло".

За його словами, в роки німецько-радянської і радянсько-японської війни (1941-45 рр.) загальні безповоротні людські втрати Радянського Союзу - військовослужбовців і цивільного населення - склали 26,6 млн людей.

Попов також зазначив, що через Червону Армію та інші силові структури пройшли 34,5 млн радянських громадян. Постійно в діючій армії перебували (воювали на фронті) 5-6,5 млн осіб.

Нагадаємо, у травні 2014 року Інститут історії України Національної академії наук навів дані про кількість українців у лавах Червоної армії - 6-7 млн із загальної кількості 34,5 млн.

Кожен другий (3,5 млн) із українців у лавах ЧА загинув, а кожен другий із тих, хто вижив, став калікою. Приблизно третина від цифри військових втрат СРСР, озвученої Поповим.

Тоді ж повідомлялося про загальні втрати населення Української РСР внаслідок Другої світової війни (1939-1945 рр.) - 13-13,5 млн осіб. Приблизно половина від цифри загальних втрат СРСР, озвученої Поповим.

На примусові роботи до Третього рейху було вивезено близько 2 млн українців.

Як відомо, у грудні 2010 року тодішній прем'єр-міністр РФ Владімір Путін заявив, що найбільших утрат у війні з нацизмом зазнала Росія - "більше 70%" від усіх радянських жертв. Тоді ж Путін заявив, що Росія перемогла б у Другій світовій війні навіть без допомоги України.

У відповідь українські ветерани нагадали Путіну, що з 15 фронтів ЧА більше половини були очолювані українцями за походженням, а кожен п'ятий із 11 тисяч Героїв Радянського Союзу часів війни - українець, при цьому один із трьох тричі Героїв СРСР -  українець Іван Кожедуб.

ТАКОЖ: "Від Дніпра до Ельби. Чотири Українські фронти"

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.