Історик перетворить Фабрику повидла у Львові на культурний центр. ФОТО

Австрійський історик Гаральд Біндер, засновник "Центру міської історії Центрально-Східної Європи" планує перетворити Фабрику повидла (вул. Богдана Хмельницького, 124) на культурний центр.

Про це стало відомо з одного з епізодів телепроекту "Феномен Львова", який знімає "Центр міської історії", повідомляє Zaxid.net.

"Центр міської історії існує вже 10 років. Для мене це час для нового проекту, тому купив фабрику на Підзамче, так звана Фабрика повидла, - розповів науковець. - Тут буде культурний комплекс – театр, мистецькі майстерні, музика. Я думаю, це добре для Підзамче, району, який асоціюється у львів’ян з індустріальним, але він має потенціал стати осередком культури".

Згідно з даними держреєстру, Біндер придбав будинок ще у червні 2015 року. Попереднім власником фабрики був львівський бізнесмен Олексій Курилишин, який також намагався перетворити це приміщення на осередок культурних подій.

Фабрика повидла. Фото: uk.wikipedia.org

У вересні минулого року "Асоціація культурних індустрій" провела великий майстер-клас, на якому українські та білоруські урбаністи наробляли ідеї, що могли б оживити Фабрику повидла.

"Ми багато працювали, щоб створити тут культурний центр. Гаральду Біндеру сподобалась ця ідея і він вирішив, що буде продовжувати цю роботу", - зазначив Курилишин.

"Центр міської Центрально-Східної Європи" - громадська організація, заснована у 2004 році. Інституція, що популяризує науковий та культурний обмін інформації. Тут працюють історики, соціологи, архітектори, культурологи.

Окремим напрямком діяльності Центру є формування міського медіаархіву та цифрової історії. Керівник – Гаральд Біндер.  

Один із проектів Центру - електронна колекція оцифрованих мап міст Центрально-Східної Європи "Карти міст". Один з основних результатів діяльності проекту  - зібрання найбільшої он-лайн колекції планів міста Львова, які хронологічно охоплюють період від 1770 по 1977 рр.

Фабрика повидла – унікальна архітектурна споруда Львова, колишня фабрика спиртових напоїв. Була збудована на початку ХХ ст. для Фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків "Й. Корнік і син".

Всередині фабрики. Фото: pb.platfor.ma

За радянських часів тут розташовувався винзавод тресту "Укрголоввино", куди привозили цистернами для розливу у пляшки вино з Алжиру чи Молдови. У 1970-х підприємство перепрофілювали на цех переробки овочевої бази № 1.

ТАКОЖ: "Львів пострадянський: топографія міста, про яке не хочуть знати"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.