В інтернет виклали документи ОУН з відкопаного архіву. ФОТО

До Дня захисника України на Е-архіві визвольного руху виклали у вільний доступ 63 документи ОУН, знайдені в закопаниму бідоні в лісі на Хмельниччині.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

Інформаційні матеріали українських повстанців, набрані підпільницями-друкарками з позивними "Лариса" і "Тамара", понад 60 років пролежали в землі,

Бідон з документами випадково відкопали на краю лісу біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та влітку 2014 року передали в архів Центру досліджень визвольного руху.

Загалом там був 81 документ, 18 з яких ще знаходяться на реставрації, а також шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка новеньких кишенькових дзеркалець і дещо із посуду.

 

"Особливість цього архіву ОУН в тому, що його знайшли поза межами Західної України. За весь час на Хмельниччині було знайдено всього два схожих архіви, один з яких ми сьогодні публікуємо онлайн", — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.

Документи закопали не раніше 1950 року, в основному це інформаційні видання підпілля ОУН — брошури та листівки, а також зошити із рукописними нотатками та фото. Більшість документів датуються 1945-1950 роками.

Переглянути документи можна на сайті Е-архіву.

Особливу цінність для дослідників мають вісім фото підпільників, що діяли на півдні сучасної Хмельницької області. Частину із них вдалося ідентифікувати. Серед них — друкарка Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН Михайлина Голіната-"Тамара".

"Відомо, що у 1948-1949 рр. "Тамара" перебувала в криївці у селі П'ятничани Орининського (нині Чемеровецького) району Хмельницької області, де містилась друкарня Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН.

Тут вона друкувала тексти підпільних видань, множила їх на циклостилевому апараті, зшивала брошури, запаковувала у спеціальні торбини, в яких вони передавались для розповсюдження на території Кам'янець-Подільської, Вінницької та Київської областей. Через велику завантаженість покидати криївку "Тамара" могла лише зрідка", — розповідає Андрій Усач.

 Михайлина Голіната-"Тамара".

26 грудня 1949 р. криївку виявили радянські спецслужби і після збройного опору поранену друкарку "Тамару" захопили та направили в Орининську районну лікарню. Там підпільниця зірвала пов'язки із ран та померла, стікши кров'ю. На той час їй було 23 роки.

Молодша сестра "Тамари" Іванна Голіната-Король, теж учасниця підпілля ОУН, із якою Центру досліджень визвольного руху вдалось поспілкуватись, розповіла: "Коли Михайлина була в підпіллі ми зустрічалися періодично. Одного разу я спитала її чи вона не хоче легалізуватися. Відповіла словами Франка "I яке ж ти маєш право, черепино недобита, про своє спасення дбати там, де гине мiлiон?"".

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 22 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.