ЗНОВУ ЗНАЙДЕНО РУЇНИ СОДОМУ

Археологічна експедиція Університету Трійці (США) знайшла на східному узбережжі річки Йордан руїни стародавнього міста Содом. Згідно зі Старим Заповітом, Содом і Гоморра були знищені Богом "вогняним дощем" за неправедний суд, жадібність і ледарство.

Про це повідомляє Christian Today з посиланням на Popular Archeology.

Згідно з написаним у Біблії, Содом і Гоморра були знищені Богом після того, як у них не знайшлося людей, котрі вели би "правдений" (за Старим Завітом) спосіб життя.

За словами професора християнського Університету Трійці на Південному Заходіі (Нью-Мексико, США) Стіва Коллінза, руїни Содому були знайдені після 10 років розкопок, які є частиною археологічного проекту розкопок у Талль ель-Хаммам (Йорданія).

"Експедиція знайшла стародавні монументальні споруди і артефакти, які вказують на існування величезного міста-держави часів Мідної доби, яке домінувало в південній частині Йорданської долини навіть тоді, коли більшість інших великих міст "Святої Землі" були покинуті або в занепаді", - зазначив Коллінз.

Він підкреслив, що "археологічна карта" тогочасного регіону була фактично біла, а знайдене місто - невідоме науковцям до теперішніх знахідок.

У порівнянні з залишками поруч розташованих стародавніх міст археологічна знахідка "є найкращим кандидатом на загублене місто Содом, яке, за Біблією, було знищене Богом у вогняному катаклізмі", наголосив археолог.

"Талль ел-Хаммам відповідає практично кожному критерію на визначення Содому, який вимагає текст [Біблії]", - сказав Коллінз.

У 2010 році повідомлялося про спільну йордансько-російську експедицію з пошуків Содому й Гоморри в регіоні Баб ед-Дра (Йорданія).У 2000 році повідомлялося, що британська експедиція знайшла руїни Содому й Гоморри на дні Мертвого моря.

Згідно з Біблією, за часів Авраама Содом був квітучим і багатим містом, але, оскільки жителі "були дуже злі та грішні" (Бут. 13:13), то "Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба, і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі" (Бут. 19: 24-25).

Біблія оповідає про загибель не двох, а чотирьох з п'яти міст, що розташовувалися в районі Мертвого моря в кінці XVIII століття до нашої ери, нагадує "Католицький оглядач".

П'ять міст-держав Содом, Гоморра, Адма, Севоїм і Бела (Сигор) утворювали коаліцію, яка перебувала під владою союзу чотирьох царів Месопотамії, які жорстоко карали своїх васалів за несплату данини.

У Торі сказано, що гріх Содому і Гомори полягав у тому, що вони морили своїх злиденних підданих голодом, вершили неправедний суд і відмовляли подорожнім в гостинності.

Про це ж ідеться у пророка Єзекиїла: "Ось який був злочин Содому, сестри твоєї: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство. Такі були її злочини та її дочок. Бідному й злиденному вони не помагали" (16:49).

У Біблії говориться про те, що гнів Господній був викликаний гріхами жителів цих міст. Бог оголосив Аврааму, що Содом буде знищений, а після молитви Авраама пообіцяв не знищувати міст, якщо в них знайдеться десять праведників. Праведників не знайшлося, і після порятунку родини праведного Лота міста були знищені вогнем з неба.

Вираз "содом" ("Содом і Гомора") сьогодні алегорично означає розпусту.

На початку 1920-х років відомий археолог Нельсон Глюк виявив сліди стародавньої дороги, що зв'язувала Месопотамію і Мертве море. Потім згадка про цю дорогу була знайдена в текстах глиняних табличок з Марі.

Вперше припущення про "спадщину" біблійного Содому було висловлено про знахідку в містечку Баб-ед-Дра (Bab edh-Dhra). У 1960 році на південь від Баб-ед-Дра археологи знайшли стародавнє кладовище, що складається з півмільйона могил. Ця знахідка дозволила зробити висновок про розташування поблизу міста з високорозвиненою культурою.

Знайдені в окрузі 3 мільйони глиняних черепків давнього посуду із залишками пшениці, жита, фініків, слив, персиків, винограду, інжиру, фісташок, мигдалю, оливок та інших плодів дозволили визначити, що в бронзовому столітті в цих місцях був справжній "райський сад" (так описувався Содом у Біблії).

Ще один доказ, що виявлені міста є тими самими, про які говорить Біблія, дослідники побачили в середньовічній мозаїці, виявленій в 1896 році при будівництві на руїнах старої візантійської церкви грецького православного монастиря святого Георгія, розташованого в місті Мадаба в Йорданії.

Мозаїка, відома як "карта з Мадаби", являє собою викладену з мільйонів кольорових камінців гігантську карту Святої землі площею 93 квадратних метра. До наших днів збереглося 25% цієї мозаїки, але серед іншого на ній зображене і якесь місто, під яким стоїть підпис: "Бела, вона ж Сигор". Місцезнаходження Бели на карті точно збігається з Сафі - одним з п'яти виявлених у районі Мертвого моря загиблих міст.

Гіпотеза про те, що Содом і Гоморра існували не на західному (ізраїльському), а на східному (йорданському) узбережжі Мертвого моря, була висунута американськими вченими в 1990-х роках.

З приводу причин загибелі міст вчені в різний час висували різні версії - від землетрусу до падіння великого метеорита.

Інші матеріали за темою "Археологія"

Інші матеріали за темою "Мідна доба"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.