В архіві Молдови знайшли cотні розпачливих звернень до Сталіна. ВІДЕО

В Національному архіві Молдови знайшли сотні зневірених листів, написаних мешканцями радянської Молдавії диктатору Йосипу Сталіну у 1940-1950-х роках.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Виснажені голодом та депортаціями, безліч молдавських родин звертались до Сталіна по допомогу.

Вони шукали у тодішнього лідера СРСР порятунку від репресій, нестерпних податків та голоду, але їхні зневірені листи залишались без відповіді, накопичуючись в архівах сталінських спецслужб.

Тодішня школярка Ольга Чеконі зі шкільних уроків знала, що Сталін "піклується про дітей СРСР" і подарував їм "щасливе майбутнє".

"Я вірила у нього більше, ніж у власних батьків, - розповідає пані Ольга, - [Тільки значно пізніше] я зрозуміла, що він не був другом молдован. А був їм великим ворогом, з великої літери "В".

Листа маленької Ольги Чеконі знайшла у державному архіві історик Маріанна Царанул. Це було одне з 300 звернень до Сталіна, знайдених науковцем за два роки досліджень.

"Сталін не прочитав жодного з надісланих йому листів, - зазначила Царанул. - Близько 80% людей, які написали ці листи, відправили до Сибіру тоді ж чи пізніше".

Читайте інші матеріали за темою "Листи"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.