Все більше людей звертається в архіви, щоб дізнатися історію родини

В Україні зросла кількість звернень до архівів від людей, які прагнуть знати історію своїх родин.

Про це в ефірі Громадського радіо заявив директор Галузевого Державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик.

"Бум звернень настане тоді, коли архіви радянських спецслужб будуть зібрані в єдиному місці в Інституті національної пам’яті, - прогнозує Кулик. - Тоді буде як у Польщі, де фіксують 400 тисяч звернень за рік".

Для пошуку інформації в архівах СБУ необхідно надіслати запит на пошту архіву СБУ (arhivsbu@ssu. gov.ua). У листі вказати всю відому про особу, яка вас цікавить, інформацію – ПІБ, місце і дата народження тощо. Також запитувачу потрібно вказати свої контакти. Протягом 30 днів має надійти відповідь.

"Якщо справа знайдена в іншому регіоні, то її надсилають в обласний центр за місцем проживання запитувача, щоби йому не витрачатися на дорогу, - розповів архівіст. - Якщо приходить у наш читальний зал, то має право повністю скопіювати матеріали справи чи попросити про це архівіста, попрацювати в залі, може звернутися по довідку на основі архівної справи".

Якщо відвідувач архіву не знайшов потрібну інформацію, йому дадуть перелік архівів, у які можна ще звернутися.

"І це все абсолютно безкоштовно", - наголосив голова ГДА СБУ.  

За його словами, завдяки закону про доступ до архівів радянських репресивних органів, який почав діяти у травні 2015 року, нарешті стали відкритими архіви МВС, Служби зовнішньої розвідки.

Відтепер громадяни можуть звертатися також у Центральні державні, обласні архіви, пенітенціарну службу, прокуратуру.

Зараз на погодженні перебуває проект закону про внесення змін до закону про реабілітацію жертв політичних репресій, розроблений Інститутом національної пам’яті.

"Цим документом передбачене суттєве збільшення кількості репресованих людей, які не потрапили під радянського зразку закон про реабілітацію, у назві якого навіть сформульовано "на Україні", а не "в Україні", наголосив директор архіву СБУ.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.