Нові назви вулиць не завадять проголосувати на місцевих виборах

Центральна виборча комісія роз’яснила, що розбіжність у назві вулиці в списку виборців та паспорті громадянина, спричинена перейменуванням, не може бути перешкодою для реалізації права голосу. Зокрема на місцевих виборах 25 жовтня цього року.

Роз’яснення надійшло у відповідь на звернення Українського інституту національної пам’яті.

Заступник голови Центральної виборчої комісії Жанна Усенко-Чорна повідомила:

"Звертаємо увагу, що розбіжності у виборчій адресі виборця у списку виборців та паспорті громадянина України щодо найменування вулиці (проспекту, бульвару, площі, провулка, кварталу, кутка тощо) чи номера будинку в разі, якщо вони стосуються тієї самої вулиці чи того самого будинку та пов’язані з перейменуванням вулиці, зміною нумерації існуючого будинку, не можуть бути перешкодою для реалізації виборцем свого права голосу на відповідних виборах.

Викладене вище буде доведено до відома дільничних виборчих комісій, що здійснюватимуть підготовку та проведення місцевих виборів 25 жовтня 2015 року".

Відповідно до закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки" до 21 листопада має бути перейменовані низка населених пунктів та вулиць. Процес рухається жваво, тож в ряді міст перейменування вже відбулися або пройдуть найближчим часом, тобто ще до виборів.

Нагадаємо, закон не вимагає від громадян змінювати документи після зміни назви населеного пункту або вулиці — це можна зробити у зручний час, який не обмежений ніякими рамками, або не змінювати взагалі.

"Документи залишаються чинними безстроково, незважаючи на зміну назви адреси об’єкта - міста, району чи вулиці. Єдиний випадок, коли треба буде їх міняти – якщо ви захочете квартиру, будинок або їх частку подарувати, продати, залишити в спадщину. Тоді в нових документах автоматично буде вказана нова адреса", — роз’яснює юрист Українського інституту національної пам’яті Сергій Рябенко.

 

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.