В Архіві СБУ спрощують отримання документів відповідно до «декомунізаційних» законів

З 1 вересня Галузевий державний архів Служби безпеки України запровадив нові правила користування документами Національного архівного фонду у читальному залі. Правила привели у відповідність до Закону «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що входить в пакет так званих «декомунізаційних».

Як пояснює директор Архіву СБУ Ігор Кулик, абсолютно всі користувачі – громадяни України, іноземці, особи без громадянства – мають право користуватися власними технічними засобами та безкоштовно копіювати необхідні документи.

Також залишилась без змін можливість безплатного виготовлення електронних або паперових копій документів силами архіву. Чинна практика витребування справ на прохання користувачів з/до регіональних архівів СБУ.

"Раніше працівники архівів часто не видавали документів, бо боялися, що користувач оприлюднить якісь дані з них, а відповідальність нестиме архівіст, — пояснює Ігор Кулик. — Відтепер саме дослідник відповідальний за поширення архівної інформації. Тож завдання і обов’язок архівіста – надати будь-які запитувані документи, що значно спростить роботу істориків і дослідників".

Нагадаємо, що минулого року відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008—2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ, які зберігаються в Архіві СБУ.

 

Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії.

21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.