Мирослав Маринович у Львові розповість про людську драму життя в СРСР

Політв’язень,член-засновник Української Гельсінської групи, віце-ректор Українського Католицького університету, учасник групи "Першого грудня" Мирослав Маринович розповість про людську драму життя в тоталітаризмі в рамках історичного майданчика Форуму видивців у Львові.

Комунізм полюбляв вплутувати у свої злочини максимальну кількість людей. Таким чином тисячі і мільйони стали якщо не учасниками, то бодай мовчазними свідками злочину.

Відтак для нас залишилося чимало моральних дилем: де закінчується злочин? Де починається примус? Чи вправі ми виносити вироки, часто - посмертно? Як оцінювати дії людей, яким довелося жити в комунізмі?

 

"Кожен вважає себе жертвою обставин і не хоче визнавати своєї власної вини у підтримуванні комуністичної системи, яка трималась на загальній згоді і на загальному страхові. Для того, щоб засудити комуністичну партію, потрібно казати собі, що ти був неправий, займав сторону злочинної організації. Комунізм живе тільки тому, що він живе у наших головах, у наших душах", – каже Мирослав Маринович.

11 вересня, п'ятниця 19:00

Зустріч з Мирославом Мариновичем "Злочин і гріх комунізму: проблеми подолання"

Модератор: Ігор Гулик

Місце: Національний музей-меморіал „Тюрма на Лонцького" (м. Львів, вул. С. Бандери, 1)

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.