До перейменування рекомендовано 908 міст і сіл: УІНП оновив дані

3 місяці залишилося у громад, щоби декомунізувати щонайменше 908 міст і сіл. Дати пропозиції щодо нових чи повернення історичних назв населених пунктів, що пов’язані з комуністичним тоталітарним минулим, за законом вони мають до 21 листопада. Символічно, що це збігається з річницею Революції Гідності. Після цього впродовж ще 3 місяців Верховна Рада України проголосує рішення про перейменування.

УІНП постійно оновлює перелік міст та сіл (інтерактивна карта міст і сіл), які необхідно перейменувати. За останній місяць список збільшився на 30 населених пунктів.

Згідно з оновленими даними назви 908-ми населених пунктів підпадають під дію закону. За прогнозами науковців, ця кількість може сягнути тисячі назв.

Згідно із даними моніторингу УІНП відповідно до закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", зміні підлягають назви 30 міст і 51 містечка (смт), 711 сіл та 116 селищ (станом на 13 серпня, дані оновлюються).

Відповідна мапа розміщена на сайті Українського інституті національної пам’яті та сторінці Інституту у Facebook.

 

Якщо місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування до 21 листопада 2015 р. не подадуть до Верховної Ради свої пропозиції щодо нових назв населених пунктів, Верховна Рада протягом наступних 3 місяців (до 21 лютого 2016 р.) прийме рішення про перейменування на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.

Проект постанови про перейменування населеного пункту подаватиме до ВР суб’єкт законодавчої ініціативи: народний депутат України, Кабінет Міністрів України або Президент України.

До УІНП щодня звертаються за консультаціями та роз’ясненнями: чи підлягає та чи інша назва декомунізації. Або навпаки, надсилають інформацію, архівні дані, які обґрунтовують необхідність виключити чи додати до переліку населений пункт.

Загалом співробітникам інституту та краєзнавцям доводиться опрацьовувати інформацію про близько 30 тисяч населених пунктів.

Наприклад, раніше до списку було внесене село Політрудня Городнянського району Чернігівської області. Проте з’ясувалось, що така назва не пов’язана з діяльністю комуністичної партії чи встановленням радянської влади, бо село Політична Рудня називалося так ще до 1917 року.

Про нього є згадка у "Списку населених місць Чернігівської губернії, які мають не менше 10 мешканців, за даними 1901 року". Тож УІНП виключив Політрудню з переліку сіл, які необхідно перейменувати.

Натомість, список поповнився трьома десятками назв, які на перший погляд не мають нічого спільного із режимом. Та після ретельного дослідження цих топонімів з’ясувалося їхнє комуністичне походження.

До прикладу, на тій же Чернігівщині є село Петрівка Борзнянського району. Одне з багатьох в Україні, що назване за іменем. Проте цю Петрівку найменували на честь першого комуніста села Петра Дзибала.

А до 1927 року воно мало милозвучну назву Махнівка. Так село згадують у джерелах першої половини XVII сторіччя. Тепер мешканці мають підстави повернули селу історичну назву.

На сайті та сторінці у соцмережі УІНП можна знайти роз’яснення щодо зміни назв та демонтажу пам’ятних знаків, а також карту міст та містечок, що будуть перейменовані. 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.