В Київському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції"

Виставка ілюструє дві хвилі еміграції українців у ХХ ст.: після Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. і після Другої світової війни. Документи, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі, а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном.

25 червня у Київському міському будинку учителя (вул. Володимирська, 57) відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції", підготовлена до Дня молоді Центральним державним архівом зарубіжної україніки та Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України.

 

На початку 1920-х років основними центрами українського молодіжного руху стали країни Центрально-Східної Європи. Після Другої світової війни українські молодіжні організації зосередилися спочатку в країнах Західної Європи, а з 1960-х років найбільші центри української молоді за кордоном почали діяти в США та Канаді. Так, документи виставки, зокрема, схеми студентських організацій другої половини ХХ століття, дають змогу прослідкувати розгалужену мережу українських студентських осередків у світі та встановити форми їх взаємодії.

Крім цього, відвідувачі виставки матимуть змогу ознайомитися з матеріалами щодо заснування та діяльності Пласту за кордоном. Документи ЦДАВО України, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі. Документи ЦДАЗУ доповнюють інформацію про Пласт в 1920 – 1939 рр., а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном. Особливу активність у другій половині ХХ ст. проявили пластові осередки в США та Канаді.

Документи виставки дають можливість прослідкувати основні віхи історії Спілки української молоді від її заснування в 1925 р. в Україні до відновлення діяльності після Другої світової війни на еміграції. Вхід на виставку вільний.

Теми

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.