В Київському будинку учителя відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції"

Виставка ілюструє дві хвилі еміграції українців у ХХ ст.: після Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. і після Другої світової війни. Документи, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі, а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном.

25 червня у Київському міському будинку учителя (вул. Володимирська, 57) відкрилася документальна виставка "Українські молодіжні організації на еміграції", підготовлена до Дня молоді Центральним державним архівом зарубіжної україніки та Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України.

 

На початку 1920-х років основними центрами українського молодіжного руху стали країни Центрально-Східної Європи. Після Другої світової війни українські молодіжні організації зосередилися спочатку в країнах Західної Європи, а з 1960-х років найбільші центри української молоді за кордоном почали діяти в США та Канаді. Так, документи виставки, зокрема, схеми студентських організацій другої половини ХХ століття, дають змогу прослідкувати розгалужену мережу українських студентських осередків у світі та встановити форми їх взаємодії.

Крім цього, відвідувачі виставки матимуть змогу ознайомитися з матеріалами щодо заснування та діяльності Пласту за кордоном. Документи ЦДАВО України, головним чином, розкривають історію Союзу українських пластунів-емігрантів та пластового руху в міжвоєнній Європі. Документи ЦДАЗУ доповнюють інформацію про Пласт в 1920 – 1939 рр., а також дають можливість простежити розвиток післявоєнного пластового руху, як в Європі, так і за океаном. Особливу активність у другій половині ХХ ст. проявили пластові осередки в США та Канаді.

Документи виставки дають можливість прослідкувати основні віхи історії Спілки української молоді від її заснування в 1925 р. в Україні до відновлення діяльності після Другої світової війни на еміграції. Вхід на виставку вільний.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.