АНОНС: У Києві відбудеться зустріч зі свідками масових злочинів комуністичного режиму

Як депортували поляків та українців до Сибіру та Казахстану? Що таке – бути дитиною «ворога народу»? Чи подібні були тоталітарні режими Гітлера та Сталіна? Про це говоритимуть на зустрічі зі свідками історії, яка відбудеться у рамках дискусійної програми виставки «Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ».

Юлія Яворська має 89 років, але добре пам’ятає депортацію її родини комуністичним режимом із рідних місць до Казахстану. Гелена Завадська відзначила свої 90, але теж не може забути як була репресована її родина.

Надію Вікторовську, якій тепер 84 роки, вивезли під час війни у Німеччину. Кожна з них особисто відчула важке дихання двох тоталітарних режимів.

Усіх трьох жінок об’єднує іще і українське громадянство та польське походження. Зустріч із ними – це можливість дізнатися про заборонені колись сторінки минулого не з підручників, а безпосередньо від учасників та свідків подій.

Зустріч відбудеться у рамках дискусійної програми виставки "Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ". Документи і фотоматеріали з польських, британських, німецьких та радянських архівів розповідають про долі польських громадян — жертв комуністичного та нацистського тоталітарних режимів.

Виставку підготував Інститут національної пам’яті Польщі. Українська версія постала у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті.

Партнерами та співорганізаторами події виступають Національний музей історії України та Київське польське культурно-освітнє товариство імені Адама Міцкевича.

Зустріч модеруватиме Олександр Зінченко, радник голови УІНП.

Четвер,  25 червня, 18:30

Адреса: Національний музей історії України (вул. Володимирська, 2).

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.