Історики пояснили, як працюватиме закон про доступ до архівів

Відтепер переглянути та скопіювати документи з архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму може кожен охочий. З початку дії відповідного закону архівні установи мають надавати доступ безкоштовно і без обмежень.

Деякі особливості дії Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" роз’яснюють на інфографіці Центру досліджень визвольного руху та Українського інституту національної пам’яті.

 "Щоб отримати документи з архівів потрібна лише ваша заява та документ, що посвідчує особу, вимагати додаткові папери — заборонено, — розповів експерт Центру досліджень визвольного руху та юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай. —  Фотографувати чи копіювати документи власними засобами можна безкоштовно без обмежень, а от якщо замовляєте копії у Архіву — тоді слід буде відшкодувати витрати".

Так, наприклад, якщо у документі є якась інформація з обмеженим доступом, то архівіст має право приховати лише саме цю інформацію, але не весь документ. А обмежити доступ можуть лише, якщо жертва репресивних органів чи її рідні подадуть відповідне клопотання.

 Файл великого розміру для друку можна завантажити за посиланням

Як відомо, 21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.