Відкриття українських архівів може бути переломним — президент польського Інституту нацпам'яті

Українські архіви НКВД та КГБ можуть стати вирішальними у декомунізації усього пострадянського простору.

"Відкриття українських архівів НКВД та КҐБ може стати переломним для істориків України, Польщі та навіть усього простору колишнього СРСР", – сказав президент польського Інституту національної пам’яті (ІНП) Лукаш Камінський, пише "Польське радіо".

Сьогодні набув чинності Закон України  "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", прийнятий в рамках "декомунізаційного пакету".

Згідно із законом, відкриваються архіви про злочини комунізму та масові порушення прав людини. Історичні матеріали будуть передані із відомчих архівів СБУ, МВС, СЗР до архіву Інституту національної пам’яті.  

На переконання польського історика, це буде найбільше відкриття документів радянського репресивного апарату за всю історію.

"Те, що до цього часу незначною мірою надавала Росія, те, що збереглося в архівах Балтійських країн, давало нам дуже загальне уявлення про те, як функціонували ці служби. Тепер ми маємо нагоду дізнатися про їхній механізм зсередини", – наголосив Камінський.

Президент польського Інституту національної пам’яті підкреслив, що в Україні є велика кількість документів, які до цього часу залишалися невідомими, тож "ефект [їх відкриття] може бути вирішальними не тільки для декомунізації України, але й для усього пострадянського простору, а можливо навіть і для самої Росії".

Як зазначав раніше Володимир В’ятрович, один із ініціаторів закону та голова Українського інституту національної пам’яті, "СБУ і МВД для перетворення у європейські структури мають позбутися спадщини радянських КҐБ і МВД, і архівами повинні займатися історики. Покладаючись на цей закон ми можемо почати нарешті роботу, яка дозволить зрозуміти скільки тих документів".

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Нагадаємо, що минулого року відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008—2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ, які зберігаються в Архіві СБУ.

Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії.

21 травня набув чинності пакет так званих декомунізаційних законів, серед яких —  Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.