Півтисячі годин спогадів про Євромайдан стануть частиною "Архіву Майдану"

Понад 300 інтерв’ю з активістами Майдану записали Український інститут національної пам’яті та громадська організація "Фонд збереження історії Майдану" для проекту "Майдан: усна історія".

Про те, як зберегти спогади про Майдан, 24 грудня розповіли учасники проекту на презентації у виставковому просторі "Творчість Свободи: (р)еволюційна культура Майдану" в Музеї Гончара.

За словами Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, перших 144 аудіоінтерв’ю співробітники УІНП записали ще весною безпосередньо на  Майдані Незалежності.

"Це розмови з учасниками Самооборони Майдану, волонтерами, переважно з тими, які приїхали з регіонів і ще у березні-квітні залишалися у столиці. На цих записах зафіксовні розповіді представників усіх областей України", - розповів він.

У липні Інститут національної пам’яті розпочав співпрацю з громадською організацією "Фонд збереження історії Майдану".

З того часу співробітники УІНП записали 110 відеоінтерв’ю - це більше 300 годин розмов із представниками різних ініціатив Майдану, зокрема бійцями сотень Самооборони, мистецької сотні, Громадського сектору Євромайдану, Євромайдан SOS, ІТ намету, медиками, психологами, священиками та ін.

 Під час презентації проекту "Усна історія Майдану"

"У 90-х ще були живі свідки подій Перших визвольних змагань, проте ніхто їх не записував, хоча техніка дозволяла. Спогадів про Помаранчеву революцію записано дуже мало, як і про Революцію на граніті. Ми не маємо повторити цю помилку, тому повинні ловити момент", - вважає Володимир В’ятрович.

"Ми плануємо зібрати максимум інтерв’ю з учасниками Майдану та, по можливості, іншої сторони, щоб створити архів Майдану, який служитиме джерельною базою для істориків, режисерів-документалістів, соціологів, психологів та ін.

У майбутньому матеріали будуть доступні широкому загалу, а також будуть використані в експозиції Музею Свободи / Музею Майдану", - повідомила Іванна Кобєлєва, координатор проекту УІНП "Майдан: усна історія".

Семен Глузман, очільник "Фонду збереження історії Майдану", правозахисник, політв'язень, президент Асоціації психіатрів України, наголосив на важливості запису усних історій саме тепер: "Совєтська дійсність привчила нас до забуття. Змінювались міфи, змінювались імена, зникали розстріляні і з’являлись ті, хто буде розстріляний потім. В результаті всіх привчили до відносності пам’яті і самої історії. Саме тому ми зобов’язані з усіма можливими деталями записати і проаналізувати Майдан".

Режисер-документаліст Наталія Машталер уже записала 53 відеоінтерв’ю з учасниками Майдану та розповіла, що іноді одне інтерв’ю може тривати і до 6-7 годин.

"Для того, щоб вийшло гарне інтерв’ю, той біль, яким з тобою люди діляться, їх сльози та розчарування, страшні епізоди Майдану, що закарбувались у них в пам’яті, треба пропустити через себе. Сподіваюсь, висловившись, вони отримують полегшення. З іншого боку, ця робота тебе захоплює, надихає, бо ти знайомишся з людьми, за яких тебе переповнює гордість, які вселяють надію та впевненість про гарне майбутнє нашої країни," - каже пані Машталер.

У загальному підсумку до архіву Майдану вже зібрано понад 300 інтерв’ю, що складають близько 500 годин спогадів.

Проект "Майдан. Усна історія" відкритий для співпраці, цікавих ідей, нових спогадів. Всі бажаючі долучитися до цієї важливої справи можуть звертатися з пропозиціями до Українського інституту національної пам’яті або "Фонду збереження історії Майдану" (тел. 097-647-98-64, 095-595-50-70).

Уривки відео можна переглянути на каналі youtube Українського інституту національної пам’яті та на facebook сторінці Фонду збереження історії Майдану.

Джерело: сайт Українського інституту національної пам'яті

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.