АНОНС. Протестні рухи в Україні: досвід поколінь

Музей шістдесятництва в рамках інтерактивного виставкового проекту “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” запрошує на дискусію «Протестні рухи в Україні: досвід поколінь».

11 грудня о 18.00 в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" (вул. Лаврська, 19) відбудеться зустріч з учасниками українського руху спротиву 1960–1980 рр. Гостями заходу стануть шістдесятники: поет Іван ДРАЧ, публіцист, колишній політв'язень Василь ОВСІЄНКО, художник Василь ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ, режисер Лесь ТАНЮК.

Події зими 2013–2014 року вкотре в нашій історії поставили перед українським суспільством питання про те, що є свобода, які чинники впливають на усвідомлення несвободи, особистої та політичної, якою є ціна свободи?

Саме шістдесятникам свого часу вже довелося відповідати на поставлені вище питання — у кожного із них свій шлях до свободи: через творчість, активну громадянську позицію, участь у політичному житті.

Сьогодні з'явилося нове покоління, яке набуло власного досвіду подолання несвободи. Тому на зустрічі також обговорюватиметься участь молоді різних поколінь в протестних рухах; що об'єднує і що відрізняє молодь шістдесятих і молодь початку ХХІ століття і чим для кожного з учасників зустрічі стали події, які отримали назву "Революція Гідності".

Молоде покоління "протестантів" представлятиме історик Володимир В'ЯТРОВИЧ.

Зустріч відбуватиметься за сприяння Музею шістдесятництва в рамках інтерактивного виставкового проекту "ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану".

Дивіться також: http://www.istpravda.com.ua/short/2014/11/26/145969/

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.