Спецпроект

Польський та українській інститути нацпам’яті планують спільні дослідження польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни

Український інститут національної пам’яті та Інститут національної пам’яті Польщі досягли домовленостей щодо відновлення співпраці, яка стосується, зокрема, складних питань спільної історії.

Повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті.

УІНП запропонував польським колегам створити робочу групу з істориків обох країн, темою діяльності якої будуть відносини між українцями та поляками у 1939-1947 роках. 

У листі-відповіді Голови Інституту національної пам’яті Польщі Лукаша Камінського до Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича наголошується, що "наші вільні і демократичні суспільства здатні на щиру, відверту і оперту на правду розмову про спільне минуле". 

Згідно  домовленостей польсько-українська група істориків буде створена спільними зусиллями двох інститутів і включатиме знаних фахівців, дослідників цієї теми з обох країн. 

Її склад і формула діяльності будуть обговорені додатково керівництвом обох установ. 

Польський та український інститути національної пам’яті також дійшли згоди про необхідність створення спільної Книги пам’яті, яка б включила верифікований іменний список жертв польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни та перших повоєнних років. 

Укладання такого списку загиблих є важливим не тільки з дослідницькою метою, але й має стати формою вшанування пам’яті жертв конфлікту з обох сторін, сприятиме примиренню між двома народами. 

Наміри співпраці двох інституцій охоплюють широке коло питань. Наприклад, заплановані спільні зусилля у дослідженні Катинського злочину, скоєного СРСР навесні 1940 року, та відзначенні 75 роковин розстрілів польських військовополонених представниками комуністичного режиму.  

Дивіться також:

Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській

У Львові українці та поляки спільно молилися про примирення

Ґжеґож Мотика: "Польська Народна Республіка сприяла поширенню стереотипу українця-вбивці"

Геноцидні ігри. Текст Володимира В'ятровича

Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"

Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"

Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"

Історія у політиці. Навіщо польським депутатам "геноцид" на Волині

"Терору не цуралися й поляки" - екс-президент Польщі

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані паплюжити

Волинська трагедія: пошук між польською та українською правдами

Примирення по-польськи: УПА - злочинці, АК - герої

Інші матеріали на тему "Волинська трагедія"

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.