У КИЄВІ ПОЧАЛИ СТВОРЮВАТИ МУЗЕЙ СВОБОДИ / МУЗЕЙ МАЙДАНУ

Музейники, громадські активісти, експерти та просто небайдужі українці об’єднались, щоб спільно творити Музей Свободи/Музей Майдану.

Першим спільним проектом об’єднаної ініціативи Музей Свободи/Музей Майдану стала виставка, яка відкрилась у Національному художньому музеї України 15 жовтня - повідомляє сайт Українського інституту національної пам'яті.

Виставка має три компоненти:

-  мистецький вислів відомого українського художника та перформансиста Влодка Кауфмана – виставку "Свобода:", що включає артефакти з колекції майбутнього Музею Свободи/Музею Майдану;

- простір взаємодії з відвідувачем: можливість для кожного у свій власний спосіб замислитися про досвід останніх кількох місяців, поділитися своїм уявленням про те, чим для нього є свобода та що важливо включити до структури майбутнього музею;

- дискусійно-подієву програму: лекції свободи, зустрічі, обговорення, показ фільмів тощо.

"Майбутній Музей свободи/Музей Майдану має стати платформою для творення, дискусій, критичного осмислення нових уявлень про свободу і відповідальність, демократію, формування суб'єктності та ролі різних суб'єктів в українському та інших пост-тоталітарних суспільствах", - вважає Олександра Бакланова, один із ініціаторів створення Музею Свободи, керівник незалежного аналітичного центру та експертної компанії pro.mova.

Ініціатори виставки Музей Свободи/Музей Майдану: Василь Рожко, Влодко Кауфман, Юлія Ваганова, Олександра Бакланована, Володимир В'ятрович 

Вона наголосила, що створення Музею Майдану/ Музею свободи - ще один важливий крок українців до того щоб свобода не стала музейним експонатом, а залишалася щоденною реальністю.

Василь Рожко, голова офіційної робочої групи Музею Майдану, начальник управління музейної справи Міністерства культури України:

"Музей Майдану починався зі збору автентичних артефактів, пов’язаних з подіями Євромайдану. Після трагічних подій січня-лютого 2014 року ми зрозуміли, що наш обов’язок, як громадський, так і професійний - зберегти пам’ять про тих, хто віддав своє життя за свободу.

Тому одним з головних завдань для групи музейників і пам’яткоохоронців, які увійшли до ініціативи, є збереження пам’яті про події та людей Євромайдану, збереження пам’ятних місць на Грушевського та Інститутській.

Але Музей Свободи/Музей Майдану - це не "традиційний" музей. Адже окрім колекції та експозицій він має стати своєрідною лабораторією для осмислення унікальних особливостей становлення громадянського суспільства в Україні.

Об’єднання двох ініціатив - Музею Свободи та Музею Майдану - дає нам можливість реалізувати мрію про унікальний музей - створюючи його разом з громадою".

"Та виставка, яку ми відкриваємо зараз - це крок. Крок до спільного творення майбутнього Музею Свободи / Музею Майдану", - висловився Влодко Кауфман, художник, перфомансист, куратор виставки "Свобода:".

Влодко Кауфман розповідає про переосмислення Свободи мовою сучасного мистецтва. Для цього він використав простріляні на Майдані дорожні знаки 

Юлія Ваганова, заступник директора Національного художнього музею України, вважає, що у кожного з нас є своє власне розуміння свободи:

"Всупереч традиційному сприйняттю музеїв як консерваторів, сьогодні НХМУ дедалі частіше виступає майданчиком для інноваційних проектів. Інституція не тільки реагує на найактуальніші теми, а й сама їх генерує.

Виступаючи водночас зберігачем колекції та історії, музей стає об’єднуючим простором для проговорення визначальних напрямків руху в сфері культури, де вільне і рівне право голосу мають всі аудиторії.

Музею свободи/музею Майдану дає повну свободу висловлювання не лише аудиторії, публіці, але найголовніше - художнику. А можливість вільного художнього вислову в державних інституціях є позитивною характеристикою цілої країни".

"Прагнення свободи - це те, що дозволило українцям залишитися собою протягом багатьох століть, коли вони не мали своєї держави. Три Майдани (1990, 2004, 2013) - це найкращий вияв прагнення свободи теперішнього покоління українців, тому ми зобов’язані зберегти пам’ять про ці Майдани", - каже Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Він наголосив на важливих умовах, без яких існування Музею неможливе: "Для того, щоб ми не говорили про музей виключно в майбутньому часі, має бути прийнято низку важливих рішень. Одне з перших і головних - Музей має отримати приміщення. Я гадаю, що таке приміщення обране само історією - це Український дім, тісно пов’язаний з боротьбою на Майданах. Тому УІНП уже звернувся до органів влади із пропозицією про передачу цієї символічної будівлі для розміщення тут нового музею".

Виставка триватиме з 15 жовтня до 30 листопада 2014 року.

 Арт-експеримент: думаючи про Музей Майдану/Музей свободи, Влодко Кауфман звив п'ятиметрове гніздо

Програму інших подій виставки організатори оприлюднять окремо.

Проект здійснюється в партнерстві та за фінансової підтримки унікального і нетипового донора - данської програми MyMedia (mymedia.org.ua) а також десятків волонтерів із експертного та громадського сектора.

Нагадуємо, що спільна ініціатива Музей Свободи/Музей Майдану утворена у жовтні 2014 року і об’єднує дві групи активістів - офіційну робочу групу Музей Майдану та ініціативу компанії pro.mova Музей Свободи.

Ініціатива Музей Майдану започаткована 24 січня 2014 року після подій на вул. Грушевського Василем Рожком із групою однодумців - музейників та пам’яткоохоронців з Державного заповідника "Тустань", Національного заповідника "Софія Київська", Музею Івана Гончара, Агенції культурних стратегій, Національного музею мистецтв імені Ханенків та Музею історії м. Києва.

Мета ініціативи - збереження пам’яті про події та людей Майдану, осмислення унікальних суспільних практик, започаткованих Майданом, та залучення громади до осмислення цього досвіду і творення громадянського суспільства.

Робоча група розпочала збір артефактів Майдану, запис свідчень учасників, розробила концепцію Музею Майдану та пам’яткоохоронну документацію, завдяки якій пам’ятні місця подій на Грушевського та Інститутській отримали статус пам’яток культурної спадщини.

Ініціативу підтримав Український інститут національної пам’яті, співробітники якого започаткували проект "Майдан: усна історія", доєдналися до розробки концепції Музею Майдану та збереження артефактів Майдану, зокрема, знаменитої "йолки".

Створення Музею Свободи - це пост-Майданна ініціатива.  Вона задумана і реалізується в Україні, але буде важливою і для інших країн пост-радянського простору:

●     більше про майбутнє, ніж про минуле;

●     допомогти українцям осмислити, відрефлексувати, переоцінити своє розуміння свободи: що таке свобода? чому вона важливе? що вона з собою несе? якою буває свобода? якими є її наслідки? як ми стикаємося з нею у повсякденному житті? - чим вона важлива нам як батькам, споживачам, громадянам?

●     мати артефакти, експозицію і, плюс до цього, простір для взаємодії, творення, дискусій, дебатів і найрізноманітніших проявів свободи;

●     бути доступним тисячам співгромадян та гостей, а не лише кільком сотням вибраних;

●     допомогти в загоєнні суспільних суперечностей, в побудові порозуміння та в спільному творенні нової України;

●     стати прикладом та натхненням для демократичних перетворень на пост-радянському просторі.

Ініціатором створення Музею Свободи стала Олександра Бакланова, pro.mova. (pro.mova - незалежний аналітичний центр та експертна компанія, яка займається дослідженнями цінностей та розробкою стратегій).

Об’єднання зусиль ініціатив Музею Свободи/Музею Майдану

Ініціативи Музею Свободи та Музею Майдану дуже органічно доповнюють одна одну, зокрема в питаннях минулого і майбутнього, конкретного і універсального, предметного і смислового - саме тому вони і об’єднуються для спільного творення майбутнього Музею Свободи/Музею Майдану.

Музей Свободи виступив ініціатором та модератором першого спільного проекту Музей Свободи/Музей Майдану.

Прийом артефактів

Ініціатива зберігає понад півтори тисячі артефактів і музеєфікованих пам'яток, включно з символом Євромайдану - "йолкою", понад 300 аудіо- та відеозаписів усної історії. Місце прийому і зберігання артефактів у м.Київ: Музей Івана Гончара (вул. Лаврська, 19).

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.