ПРЕЗЕНТУВАЛИ ПРОЕКТ МУЗЕЮ МАЙДАНУ

У Києві презентували проект створення музею, присвяченого революційним подіям на майдані Незалежності.

Серед експонатів – революційна "йолка", плакати з Януковичем, захисне обмундирування Самооборони та багато іншого, повідомляє Радіо Свобода.

На думку ініціаторів проекту, пам’ять про Майдан повинна зберегтися для майбутніх поколінь, а документальні пам’ятки зацікавлять дослідників цього періоду.

До сьогодні робочою групою вже зібрано понад 1400 музейних експонатів, тимчасовим місцем їхнього зберігання стане музей Івана Гончара. Створення повноцінного музею пам’яті подій на Майдані, за розрахунками організаторів, займе кілька років.

За словами Євгена Нищука, міністра культури України, який також брав активну участь у подіях на Майдані, зараз іде обговорення можливих варіантів приміщень для музею.

"Зараз тривають розмови про те, де саме має бути музей Майдану: в Українському домі, чи, можливо, варто повністю переробити Дім профспілок, - зазначив Нищук. - Але поки всі ці розмови йдуть, треба мати місце, де все це зберігати до того часу, як ми повністю створимо інституцію музей Майдану".

Про створення музею, який би став осередком збереження відомостей про Революцію Гідності, розмови почалися після подій на Грушевського, а саме 24 січня. Василь Рожко, який зараз обіймає посаду начальника управління музейної справи Міністерства культури України, взимку 2014 року був активістом Майдану.

"Згадую цю ніч. Мене видзвонив зі штабу один із його учасників і сказав: знаєш, ми вже перемогли, подумай, як зберегти це для історії, – сказав Рожко. – І тоді ми почали проводити перші зустрічі, почали думати над створенням музею Майдану".

Одним із ініціаторів проекту став заступник директора музею Івана Гончара Ігор Пошивайло. Він займається збором предметів для майбутньої музейної експозиції.

"Наші всі зусилля з перших днів, тижнів ескалації подій були спрямовані не на написання концепцій, не на вирішення, в якому приміщенні буде фізичний музейний простір, а спрямовані на збереження предметів матеріальних і нематеріальних, збереження історій, емоцій, - наголосив Пошивайло. - Це має бути музей, який створений не згори і не знизу, а спільними зусиллями. Це музей створений суспільством", – зауважив Ігор Поошивайло.

Зараз ініціатори займаються пошуком свідчень, відео-, аудіо-, фотофактів про події в центрі Києва. В планах проекту створення мобільної експозиції, яка буде демонструватися в різних регіонах нашої країни.

На думку директора Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, бойові дії на сході відвертають увагу українців від революційних подій цієї зими.

"Війна робить страшні речі, війна вбиває людей. Але ця війна робить ще одну страшну роботу – знищує пам’ять про те, що відбувалося на Майдані, - зазначив В'ятрович. - Жахи, які ми переживаємо зараз, поступово витісняють те, що ми пережили під час Революції Гідності. Ми поступово забуваємо про людей, які брали участь у тих подіях".

Саме для того, щоб вберегти пам'ять про Майдан, Український інститут національної пам’яті вже з кінця лютого розпочав запис спогадів учасників. До ініціативи вже долучилися Самооборона Майдану, Автомайдан, медична служба Майдану, Мистецька сотня, психологи Майдану та інші. Ініціатори створення музею закликають громадськість долучитися до збору артефактів та спогадів про революційні події у центрі Києва.

Інше за темою "Майдан"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.