В Литві сперечаються, чи садити у клітку скульптуру радянських солдатів

Вільнюський архітектор Аудрюс Амбрасас запропонував нестандартний для прихильників і противників радянської спадщини компроміс щодо скульптур Зеленого моста. Одна з них являє собою статую двох радянських солдатів.

Він створив проект, за яким скульптури були б укладені в металеві конструкції - своєрідні клітини, які символізували б "дистанціювання литовського суспільства від радянського минулого", повідомляє Європейська правда із посиланням на BBC.

Фахівці з охорони культурної та історичної спадщини, неодноразово виступали за збереження скульптур Зеленого моста, схвалили таку ініціативу архітектора.

Проте в департаменті розвитку міста  художній перформанс архітектора не зрозуміли і навіть угледіли в ньому політичне підгрунтя.

Зелений міст у Вільнюсі прикрашений чотирма статуями - "Сільське господарство", "Промисловість та будівництво" (на фото), "На сторожі миру" і "Учнівська молодь"

"Люди з департаменту розвитку міста, які погоджують такі дозволи, виразно показують нагору", - Амбрасас натякає, що реалізувати його художній перформанс заборонив особисто мер Вільнюса Артурас Зуокас.

"Ми не бачимо можливості здійснювати ідеї, які служать підставою для провокацій і сварять громадськість, - зазначив мер. - Я вважаю, що мистецтво має об'єднувати людей. Недаремно лауреат Нобелівської премії, письменник і філософ [Альбер] Камю говорив, що основна функція мистецтва - об'єднувати народи, а не налаштовувати їх один проти одного".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.