В Литві сперечаються, чи садити у клітку скульптуру радянських солдатів

Вільнюський архітектор Аудрюс Амбрасас запропонував нестандартний для прихильників і противників радянської спадщини компроміс щодо скульптур Зеленого моста. Одна з них являє собою статую двох радянських солдатів.

Він створив проект, за яким скульптури були б укладені в металеві конструкції - своєрідні клітини, які символізували б "дистанціювання литовського суспільства від радянського минулого", повідомляє Європейська правда із посиланням на BBC.

Фахівці з охорони культурної та історичної спадщини, неодноразово виступали за збереження скульптур Зеленого моста, схвалили таку ініціативу архітектора.

Проте в департаменті розвитку міста  художній перформанс архітектора не зрозуміли і навіть угледіли в ньому політичне підгрунтя.

Зелений міст у Вільнюсі прикрашений чотирма статуями - "Сільське господарство", "Промисловість та будівництво" (на фото), "На сторожі миру" і "Учнівська молодь"

"Люди з департаменту розвитку міста, які погоджують такі дозволи, виразно показують нагору", - Амбрасас натякає, що реалізувати його художній перформанс заборонив особисто мер Вільнюса Артурас Зуокас.

"Ми не бачимо можливості здійснювати ідеї, які служать підставою для провокацій і сварять громадськість, - зазначив мер. - Я вважаю, що мистецтво має об'єднувати людей. Недаремно лауреат Нобелівської премії, письменник і філософ [Альбер] Камю говорив, що основна функція мистецтва - об'єднувати народи, а не налаштовувати їх один проти одного".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.