Російські академіки уже пишуть історію "Новоросії"

Російські академіки обіцяють підготувати видання "Історія Новоросії" до березня 2015 року.

Про це заявив директор Інституту російської історії РАН Юрій Пєтров на зустрічі спікера Держдуми Сєрґєя Наришкіна з істориками Російської академії наук, повідомляє ІТАР-ТАСС.

"У нас уже склався творчий колектив, ми готові приступити до роботи і підготувати авторський варіант тексту приблизно до березня, - сказав Пєтров. - Обсяг - 60 друкованих аркушів [більше тисячі сторінок]".

Майбутню книгу включили у план пріоритетних проектів Російського історичного товариства.

Як відомо, у липні 2014 року Російська академія наук повідомила про плани написати історію "Новоросії" під егідою Російського історичного товариства.

На думку академіків, межами "новоросійських" кордонів є "гирло Дністра, на сході Північний Кавказ, на півночі район нинішнього Луганська та Харкова".

Російське історичне товариство було створене у 2012 році - його очолив Сєрґєй Наришкін, який до того був головою президентської Комісії з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії.

Опікунську раду товариства очолив президент РФ Владімір Путін. Саме ця організація розробляє однакову для всіх шкіл "канонічну" концепцію викладання історії Росії в середній школі.

У червні 2014 року Путін доручив міносвіти спільно з Російським історичним товариством "гідно представити роль Криму в долі Росії" для нової шкільної програми з історії РФ.

У липні 2014 року повідомлялося, що в Держдумі РФ хочуть офіційно називати південь і схід України Новоросією.

Новоросія - адміністративна назва, запроваджена у XVIII сторіччі імперською адміністрацією в Санкт-Петербурзі для земель Війська Запорізького та Кримського Юрту (ханства). За царату використовувалася як політичний термін.

Новоросійська губернія існувала на козацьких і татарських землях двічі: в 1764-1783 рр. з центром у Кременчуку і в 1796-1802 рр. з центром у Новоросійську (пізніше Катеринослав, нинішній Дніпропетровськ).

У XIX сторіччі губернію було розділено на три - Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Частина території нинішнього Донбасу (Луганськ, Донецьк, Артемівськ, Маріуполь) входила до Катеринославської губернії зі столицею в нинішньому Дніпропетровську. До неї ж належали Таганрог і Ростов-на-Дону (нині територія РФ).

Північні землі нинішнього Донбасу ніколи не належали до "Новоросії". Слов'янськ (козацький Тор), Краматорськ, Старобільськ, Біловодськ були у складі Слобожанської України (в ті часи Харківської губернії).

Здобуті в результаті війн із Османською імперією землі Дикого степу від Дністра до Кубані колонізовувалися переважно українцями.

На думку відомого дослідника історичної демографії, москвича Володимира Кабузана, частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях (разом) в середині ХІХ сторіччя складала 74%.

Дивіться також:

Історія Новоросії та її етнічний склад

Підручник РФ для школярів Криму: "Запретили русский"

Наришкін звинуватив Фінляндію в анексії Фінляндії

Образ ворога. Україна в російських підручниках

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.