В Амстердамі передумали повертати скіфське золото в Україну

Амстердамський Музей Алларда Пірсона після завершення виставки, присвяченій археології Криму, на деякий час залишить позичені у кримських музеїв експонати в себе.

Про це повідомляє Німецька хвиля з посиланням на представників музею.

За словами амстердамців, консультації з нідерландськими юристами та урядом країни, на жаль, не допомогли музейникам прийняти рішення щодо відправлення експонатів до представників української влади в Києві або до музеїв на Кримському півострові, який наразі анексований Росією.

Через це було прийняте рішення надійно зберігати об’єкти у музеї в Амстердамі певний час і після завершення виставки (31 серпня).

Експонати залишатимуться в музеї до того часу, поки заклад не отримає вказівок від кваліфікованого судді чи арбітра, або поки сторони не досягнуть якоїсь домовленості.

В даному випадку йдеться про непростий випадок із юридичної точки зору, заявила співробітниця університету Амстердама, до якого належить музей.

За її словами, з одного боку, українські державні музеї у Криму, які укладали угоду з амстердамськими колегами, діяли від імені держави, тоді експонати й мають бути повернені державі. З іншого боку, може бути й так, що скарби треба буде повертати власникам, якщо їхнє право на власність матиме вищу юридичну силу за угоди.

Як відомо, у червні 2014 року МЗС Нідерландів визнало музейні експонати державною власністю України, пообіцявши повернути їх до вересня.

МЗС Росії і працівники кримських музеїв наполягали на поверненні експонатів на півострів, незважаючи на анексію Криму Росією.

У березні 2014 року МЗС України передало ноту своїм нідерландським колегам із проханням гарантувати повернення експонатів із кримських музеїв, які перебували на виставці "Крим: золото і таємниці Чорного моря" в Амстердамі, в Україну.

Виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря" була відкрита в археологічному музеї Пірсона Амстердамського університету на початку лютого 2014 року.

Вона сформована з колекцій п'яти українських музеїв, один з яких знаходиться у Києві, чотири - у Криму (Керченський, Бахчисарайський, Херсонеський заповідники і Центральний музей Тавриди).

Там зібрані археологічні знахідки, серед більш 500 експонатів - артефакти зі скіфського золота, церемоніальний шолом, дорогоцінні камені, мечі, панцирі, домашнє начиння стародавніх греків і скіфів.

Нідерланди не визнають приєднання Криму до Росії, яке відбулося вже після відкриття виставки.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.