Сталін не планував нападати на Гітлера - німецький історик

Йосип Сталін вірив, що підписана в серпні 1939 року угода про ненапад між СРСР і Третім рейхом (пакт Молотова-Ріббентропа) відстрочить майбутню німецько-радянську війну.

Про це в інтерв'ю Німецькій хвилі заявив німецький історик Йорґ Ґанценмюллер.

На думку науковця, Сталін знав, що Гітлер рано чи пізно нападе на Радянський Союз. Підписуючи угоду, радянський вождь розраховував, що Третій рейх, утягнутий у війну з західними державами, не зважиться вести війну на два фронти.

"Сталін був упевнений: якщо Гітлер нападе на Польщу і західні країни оголосять Німеччині війну, вона буде затяжною, - підкреслив Ґанценмюллер. - І поки Гітлер буде розбиратися з західними країнами, СРСР залишиться осторонь бойових дій і зможе зміцнити свою армію".

Історик додав, що не стільки підписаний Молотовим і Ріббентропом документ, скільки війна між західними державами та Гітлером сприймалася Сталіним як гарантія безпеки для СРСР. І зрештою ця сталінська стратегія виявилася помилковою.

За словами Ґанценмюллера, Сталін був задоволений економічною співпрацею між СРСР та гітлерівською Німеччиною, яка значно зросла після підписання угоди.

Німеччина поставляла Радянському Союзу військову техніку, промислове устаткування. Радянський Союз постачав Німеччині нафтопродукти та іншу сировину, поїзди з радянською сировиною німецька армія зустрічала ще якийсь час після початку свого наступу.

"Спочатку Сталіну здавалося, що все складається саме так, як він хотів, - зазначив науковець. - Він до останнього був упевнений в тому, що Гітлер ще довгий час не буде вести війну на два фронти, А після 22 червня Сталін довгий час не виходив на публіку. Таке відчуття, що напад Гітлера його буквально паралізував".

Теза британського історика радянського походження Віктора Суворова про те, що Сталін готувався першим напасти на Третій рейх, а Гітлер випередив його на кілька днів, не відповідає дійсності, наголосив Ґанценмюллер.

"Безумовно, Сталін проводив агресивну політику, але щодо Польщі та країн Балтії, і це було в рамках пакту, - пояснив німецький історик. - Але Сталін не планував нападати на Третій рейх. Цьому немає жодних документальних підтверджень".

Він додав, що основна суть пакту Молотова-Ріббентропа полягала саме в секретному додатковому протоколі, де обговорювався розділ Польщі. Цей документ давав Гітлеру карт-бланш на агресію проти Варшави, а Сталіну - на те, щоб зайняти Східну Польщу. Наявність протоколу заперечувалося в СРСР аж до кінця 1980-х років.

Як відомо, 23 серпня 1939 року керівники МЗС Німеччини та СРСР підписали договір про ненапад, відомий як "пакт Молотова-Ріббентропа". До договору додавався секретний протокол про розмежування сфер впливу у Східній Європі.

1 вересня 1939-го Німеччина почала вторгнення в Польщу. 17 вересня того ж року на територію Польщі увійшли радянські війська. Територіальний поділ країни завершився 28 вересня підписанням договору про дружбу і кордон.

Пізніше до СРСР були приєднані країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина, а також (внаслідок кровопролитної військової кампанії) частина Фінляндії.

Дивіться також:

Як нацисти і сталіністи ділили Україну

Гітлер вітає Сталіна з днем народження у "Правді". СКАНИ

1939: союзники з Третього рейху та СРСР святкують перемогу. ВІДЕО

Пакт Молотова-Ріббентропа. Помилка у Вікіпедії. ФОТО

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.