У КИЄВІ ОБГОВОРЮЮТЬ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ІНСТИТУТСЬКОЇ

У столиці розпочалося громадське обговорення щодо перейменування вулиці Інститутської на вулицю Героїв Небесної Сотні.

Таке рішення було прийнято на вимогу громади, повідомляє УП.Життя із посиланням на мерію.

Долучитися до обговорення перейменування має змогу кожен мешканець Києва.

Висловити свою думку можна на офіційному веб-сайті Київської адміністрації, на сайті "Контактного центру Києва", або за допомогою "гарячої лінії" (044) 15-51 (зі стаціонарного) та (044) 205-73-37 (з мобільного).

Громадське обговорення триватиме два місяці.

Усі отримані пропозиції та зауваження будуть передані до Київської міськради для прийняття відповідного рішення.

За два дні обговорення на сайті КМДА вже зафіксовано 188 редакцій і пропозицій.

Як відомо, днями мер Києва Віталій Кличко заявив, що Інститутську або її частину планується перейменувати на честь Небесної Сотні. На вулиці буде встановлено меморіал.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.