Росія вимагає від Болгарії покарати тих, хто малює на пам'ятниках

МЗС Росії направив ноту протесту владі Болгарії з вимогою притягнути до відповідальності винних в оскверненні пам'ятника-поховання радянських воїнів у Софії.

Про це повідомляє РБК із посиланням на російське МЗС.

"У зв'язку з обурливим актом вандалізму в МЗС Болгарії негайно була направлена ​​нота протесту з вимогою вжити заходів щодо недопущення подібних інцидентів надалі", - заявили чиновники.

Росіяни вимагають знайти і покарати "винних у протиправних діях" і привести монумент загиблим червоноармійцям у порядок.

Як відомо, 18 серпня невідомі облили червоною фарбою пам'ятник-поховання радянських солдатів, які загинули під час операцій Червоної армії з визволення Болгарії від нацистів.

Меморіал складається з пам'ятника і стіни з іменами загиблих воїнів. Композиція розташована в софійському кварталі "Лозенец".

Невідомі художники регулярно розмальовують величезний пам'ятник бійцям Третього Українського фронту, розташований неподалік Софійського університету і парламенту Болгарії.

23 лютого 2014 року активісти розмалювали монумент у синьо-жовтих кольорах, додавши написи українською - "Слава Україні!" і "КаПутін".

У 2013 році пам'ятник розмалювали у рожевий колір, додавши чеською мовою "Болгарія вибачається" - акція була присвячена 45-річчю вторгення соціалістичних військ у Чехословаччину, в чому брали участі і болгарська армія.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.