Проросійські фанати продовжують керувати Держархівом - депутат

Після звільнення з посади голови Державної архівної служби Ольги Гінзбург установою керує її заступник - прихильник "русского мира".

Про це заявив голова комітету ВР з питань свободи слова Микола Томенко.

За словами депутата, Державною архівною службою продовжує керувати "людина з відверто "українофобською" ідеологією" – перший зам голови Держархіву Віктор Воронін, який політично співпрацював разом із Дмитром Табичником, зокрема, лобіював встановлення в центрі Києва пам'ятника Дмитру Столипіну.

"Окрім того, вся та ж Гінзбург О.П., у свій час призначена за квотою Комуністичної партії України, продовжує "піклуватися" архівною службою як помічник Міністра юстиції України", наголосив голова комітету.

Томенко заявив, що звернувся до прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з проханням утрутитися в дану ситуацію.

Як відомо, у квітні 2014 року Кабмін звільнив з посади голови Державної архівної служби Ольгу Гінзбург, яка керувала Держархівом у 2006-2008 і 2009-2010 і 2011-2014 роках.

До призначення вона була народним депутатом від Компартії України, до парламенту - інженером, секретарем парткому і замдиректора ВАТ "Конотопський арматурний завод". За освітою - інженер-механік.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.