На батьківщині Шевченка покажуть фільми про нього, з 1926 року

16-17 серпня на батьківщині Тараса Шевченка – в Моринцях Звенигородського району Черкаської області – відбудеться перший загальноукраїнський фестиваль "Ше.Fest".

Про це повідомляє Культпростір.

Протягом усіх днів фестивалю демонструватимуться художні й документальні фільми зі збірки "Шевченко 200", яка була видана Національним центром Довженка спеціально до 200-ї річниці від дня народження поета.

"Офіційний Шевченко, яким ми його знаємо з підручників та офіціозу – символічна фігура, міф, який створювався цілими поколіннями вчених та бюрократів, - зазначив представник центру Олександр Прокопенко. - Тим цікавіше спостерігати як відбувався цей процес міфологізації – від ходульно-схематичного "Тараса Шевченка" Петра Чардиніна (1926), епічного "Тараса Шевченка" Ігоря Савченко (1951), до дисидентського за настроєм фільму "Сон" Володимира Денисенка (1964)".

Серед обраних робіт є також музичний фільм-екранізація поеми Шевченко та створеної за її мотивами опери Михайла Вериковського "Наймичка" (1963), документальні стрічки "Тарас Шевченко. Спадщина. Надії" Леоніда Анічкіна (1994-1995) і "Дві долі" Бориса Квашнєва (2007)."

На фестивалі "Ше.Fest" відбудеться також показ роботи Сергія Проскурні "Тарас Шевченко. Idентифікація".

Інше за темою "Кіно" та "Шевченко"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.