Спецпроект

Меморіал на вершині Савур-могили знищено. ФОТО

Внаслідок бойових дій на кургані Савур-могила практично знищено монумент учасникам бойових дій 1943 року. Обеліск зазнав ушкоджень, скульптуру червоноармійця розбито на частини.

Про це повідомляє Торез.info.

Чавунна скульптура радянського солдата упала, наводять фото очевидці.

Облицьований гранітом залізобетонний обеліск - складова частина монументу - зазнав численних ушкоджень.

"Після чергового обстрілу в районі Савур-могили, солдатик, що стояв на її сторожі, не встояв, - пишуть очевидці. - Загинув від рук тих, хто кричав "деды воевали"."

Так було в часи України...

Як відомо, всередині обеліску розташовувався невеличкий музей, присвячений боям за Савур-могилу у липні-серпні 1943 року.

 ...так стало в часи "ДНР"

У цій "кімнаті бойової слави" експонувалися карти, фотокопії газет того часу, фото учасників бойових дій.

 Бійці 25-ої десантної бригади ЗСУ під обеліском на вершині

Протягом червня-серпня 2014 року за Савур-могилу точилися запеклі бої між Збройними силами України та російськими окупантами.

Меморіал "Савур-Могила" знаходиться на однойменному кургані висотою 278 м, на межі кордонів Луганської і Донецької областей, а також Ростовської області РФ.

Рештки чавунного червоноармійця

Савур-Могила - одна з найбільших висот Донецького кряжу, вона панує над десятками кілометрів степу, з її вершини видно навіть Азовське море. В ранньомодерні часи тут був козацький спостережний пост.

Одна з численних легенд говорить про козака-вартового Савура, який під час атаки степовиків не встиг підпалити сигнальний вогонь і замість цього підпалив себе - і земля піднялася курганом, щоб козаки побачили сигнал.

Вигляд з вершини кургану на підхід до обеліску

У роки Другої світової війни тут проходили запеклі бої за контроль над стратегічною височиною. У 1941-42 р. курган захищали радянські війська, а влітку 1943 тут розміщувався головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті.

Під час Донбаської наступальної операції, внаслідок двох місяців кривавих боїв радянським військам вдалося взяти висоту, при цьому Червона армія втратила загиблими близько 30 тисяч бійців.

Те ж місце зараз. Тут був Вічний вогонь

Після боїв мешканки Степанівки та інших сіл поблизу три дні збирали розкладені тіла мертвих червоноармійців. Трупи було спалено в штабелях, рештки поховані десь біля південного схилу вершини, місце поховання не було позначено і досі невідомо.

Родина Януковичів на Савур-могилі, 1985 рік

У 1967 році було відкрито меморіальний комплекс, створений колективом скульпторів та архітекторів із Києва. У вересні 2012 року тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров літав на Савур-Могилу урядовим гелікоптером.

 Пам'ятник на Савур-могилі, споруджений миколаївськими десантниками

Тепер меморіал - як і багато чого зі знищеного російськими диверсантами на Донбасі - доведеться відбудовувати заново, з урахуванням нових історичних фактів. Українські десантники вже побудували  невеличкий саморобний пам'ятник.

Все за темою "Монументи"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.