ВИБИТУ БРУКІВКУ В ЦЕНТРІ КИЄВА ПРОПОНУЮТЬ МУЗЕЄФІКУВАТИ

Є гарне рішення, як Києву реконструювати розбиті під час вуличних боїв із "беркутом" бруковані тротуари і водночас зберегти пам'ять про Майдан-2014. Рішення просте і дієве, і майже нічого не коштує: класти плитку іншого кольору.

Таку пропозицію висловив директор "Молодого радіо" Станіслав Шумлянський.

За його словами, на Хрещатику комунальні служби поступово відновлюють тротуарну плитку, кладучи бруківку того ж кольору, щоб нова плитка зливалася зі старою.

Якщо ж місця, де плитку знімали під час революції, забрукувати контрастним кольором, вони відразу впадатимуть в око і демонструватимуть масштаб революційних подій у Києві.

"Збереження візуальної пам'яті про ті події - це найкращий пам'ятник Небесній Сотні, кращий, за будь-які спроектовані кимось монументи), - зазначив активіст. - Це і найкращий спосіб показати (без слів) ті події і іноземцям, і наступним поколінням".

Він запропонував київській громаді і музейної спільноти "достукатися" до київської влади і допомогти комунальникам зберегти пам'ять про Майдан-2014.

"Є сенс музеєфікувати УСЮ поверхню, з якої бруківка була знята, - наголосив Шумлянський. - Тоді буде видно місця, де точилися бої, тоді буде уявлення про масштаб події. Якщо ж зробити це на маленькому п'ятачку, якоїсь правильної форми, посередині Майдану - тоді краще не робити взагалі. Бо це буде муляж, а не правдива картинка подій".

Все за темою "Майдан"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.