У ПОЛТАВІ ПИТАЮТЬ, ЧИ ПОТРІБНА ВУЛИЦЯ ПЕТЛЮРИ

Полтавська міська рада запустила інтернет-опитування мешканців міста щодо перейменування вулиць, які "носять більшовицько-радянські назви".

Рада вирішила проконсультуватися з мешканцями Полтави у зв'язку зі збільшенням кількості звернень щодо перейменування, повідомляє сайт міськради.

Окремим питанням винесено перейменування вулиці Артема на вулицю Симона Петлюри.

"Звертаємося до Вас із проханням висловити свою думку щодо необхідності перейменування вулиць, що несуть більшовицько-радянські назви загалом, та перейменування у м. Полтава вулиці Артема на вулицю Симона Петлюри зокрема", ідеться в анонсі онлайн-голосування.

Проголосувати можна тут.

Наразі не можна переглянути статистику голосування. Результати обіцяють оприлюднити на сайті міської ради "згодом".

Симон Петлюра народився, жив і навчався у Полтаві. Проте чи не єдиним нагадуванням про його присутність у місті є меморіальна табличка з портретом на будівлі сучасного аграрного коледжу – колишньої духовної семінарії, в якій навчався майбутній отаман.

Рідна хата Петлюри була зруйнована ще в 1960-х рр., а господарські приміщення остаточно знесені в 2005 році (нині на тому місці постала багатоповерхівка).

Також: "Полтавський дядько Петлюри - святий РПЦ"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.