На сайті Інституту історії НАНУ відкрився розділ "Блоги"

Інститут історії України Національної академії наук відкрив на своєму веб-порталі розділ "Історична публіцистика – Блоги".

Про це повідомила співробітник інституту, кандидат історичних наук Оксана Юркова.

Науковець зазначає, що ведення блогів українськими професійними істориками стає чимдалі актуальнішим завданням, причому виходячи як із внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Тезово зазначу кілька з них.

"Беззастережно нагальним є завдання популяризації історії України, а тому нам треба терміново виходити поза межі свого вузькопрофесійного кола, - наголошує Юркова. - Адже кожен із нас, фахових істориків, повсякчас стикається із тим, що начебто більш ніж очевидні нам самим події або факти вітчизняної історії є абсолютно невідомими пересічним громадянам. Чом би нам не поділитись своїми знаннями?"

За її словами, формат блогу дає науковцям можливість розповісти про свої знахідки, висловитись "із приводу", розповісти про цікаві місця і навіть "витягнути" із власної монографії та адаптувати якийсь шматок тексту із розповіддю про щось варте уваги.

"Сповнену специфічної термінології багатосторінкову монографію середньостатистичний читач навряд чи подужає, а от кілька написаних доступною мовою сторінок – легко", - зазначила історик.

Також науковець додала, що завдяки блогам є можливість крок за кроком показувати, "як пишеться історія" і чому та як історики її "переписують", розкриваючи таким чином так звану "кухню" історичних досліджень.

"Велике значення має і часовий фактор – якщо публікації статті треба чекати у кращому випадку кілька місяців, то блогом можливо відреагувати навіть на подію, яка щойно відбулась або ж лише відбувається, - наголосила Юркова. - Під час інформаційної війни це є перевагою".

Підрозділ "Історична публіцистика – Блоги" розміщений у розділі "Проекти" офіційного сайту Інституту історії України НАНУ.

Істориків запрошують до співпраці.

Все за темою "Інтернет"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.