В інтернеті вивісили архіви ОУН, які пролежали півсторіччя в землі

Два архіви ОУН 1947-1951 років, які пролежали в землі понад 50 років, Центр досліджень визвольного руху відреставрував та виклав у вільний інтернет-доступ.

Документи можна переглянути на сайті Електронного архіву визвольного руху, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Архів Бібрецького районного проводу Організації українських націоналістів знайшли закопаним у молочному бідоні в сусідньому Пустомитівському районі Львівської області ще у травні 2011 року.

Серед документів, які передали Центру досліджень визвольного руху, — листівки, часопис "Ідея і чин", інформативні, касові звіти підпілля ОУН, дані про діяльність колгоспів, списки арештованих та депортованих за 1944-1951 рр., комуністів персонального складу радянських адміністративних і каральних структур, машинно-тракторних станцій  і комсомольців, шкіл та вчителів по Бібрецькому району Львівської області та ін.

"Цікавою в знахідці є серія із двох бофонів на Великодню тематику, номіналами п’ять та двадцять карбованців. Це своєрідні квитанції на бойовий фонд, які видавались населенню за кошти або, приміром, продукти, віддані для потреб підпілля ОУН. Вони виконували як фінансову, так і пропагандистську функцію", — розповідає керівник архіву ЦДВР Андрій Усач.

Переглянути документи з Бібрецького архіву можна за посиланням.

В іншому архіві, знайденому у травні 2012 року в колишньому Рава-Руському (нині — Жовківському) районі Львівської, є підпільні видання.

"Виявлені брошури, часопис "Бюро інформації УГВР" [Української головної визвольної ради — підпільного парламенту], листівки дають змогу прослідкувати тематичне поле інформаційних матеріалів підпілля ОУН, які поширювались як серед власне підпільників, так і цивільного населення на межі 1940-1950-х рр.", —  зазначає архівіст.

Переглянути Рава-Руський архів можна за посиланням.

На думку Усача, складені підпільниками списки можуть зацікавити не лише родичів, але й істориків, стати вагомим статистичним джерелом відповідних досліджень.

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 15 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.