У Київраді хочуть перейменувати вулицю з посольством РФ на Бандери

Громадський активіст і депутат Київради Ігор Луценко запропонував перейменувати Повітрофлотський проспект, де перебуває посольство Росії в Україні, на проспект Степана Бандери.

Проект відповідного рішення Київради Луценко оприлюднив на своїй сторінці Facebook.

На своїй сторінці у Facebook Луценко оприлюднив проект відповідного рішення Київради, підкресливши, що він сам є головою профільного комітету Київради, відповідального за перейменування вулиць.

"Хтось у нашій країні все ж має продемонструвати волю боротися з агресором. Хтось вводить санкції, хтось має говорити "ні". Це війна, війна куль, але війна за ідентичності. Ми повинні боротися усіма способами", - написав він.

Нагадаємо, що на початку 1990-х мерія Одеси під керівництвом Едуарда Гурвіца перейменувала провулок Грибоєдова на провулок Романа Шухевича (у 1948 і 1949 роках Головний командир УПА нелегально лікувався в одеському санаторії).

Сам Гурвіц пояснював своє рішення так:

"Ми повернули вулиці Єврейській стару назву. І виявилося, що на цій вулиці знаходиться обласне управління КДБ. Керівництву КДБ це перейменування не сподобалося, і вони на бланках писали: "провулок Ґрібоєдова", де в них знаходився відділ листів... Коли мені про це повідомили, то я перейменував провулок Грибоєдова на Шухевича!"

У червні 2014 року голова КМДА Володимир Бондаренко висловив готовність перейменувати Московський міст на півночі столиці на Деснянський або Троєщинський.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.